Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? - не погоджусь. Якщо відчуваєте що спільного майбутнього немає - треба йти, але це рішення не має бути продиктоване емоціями чи образою, а зваженим - завжди легше піти, гримнувши дверима, на це часу багато не треба, але після цього залишається багато "якщо" і "можливо", багато недосказаного і це потім буде гризти і не давати йти вперед. Тому краще не збирати валізи, а заспокоїтися і спробувати поговорити без нервів. Зрозуміло що це складно, але якщо ви дійсно кохаєте - спробуйте.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? для мені такі слова добряче колись обійшлись. Ми разом не жили, але мені особисто було дуже шкода наших стосунків, щоб їх обривати. Стільки зусиль було затрачено на них, гарних моментів пережито і почуття мабуть ще були. Єдине чого я ніяк зрозуміти не могла, чому мене в тих стосунках не старються сприйняти "як я є". Тепер мені навіть огидно згадувати, що я робила лиш би налагодити відносини, насправід мені ті поступки дуууже дорого обійшлись. А людині було повністю пофігу. Тому повністю погоджуюсь з jalatan Стосунки повинні розвивати обоє, а не хтось "як є", а хтось - шматкою стелиться.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? -правда, обоє мають розвивати стосунки, але часто нам здається що то тільки ми все робимо для їх збереження, а інша сторона - нічого, але можливо то нам так тільки здається? Можливо з точки зору іншої людини все навпаки? Тому і треба говорити, і не на емоціях, коли можна всього-всього понапригадувати, а спокійно. Щоправда в спокої і розривати стосунки складніше - немає тої рішучості, але тоді зробити необдуманий крок шансів трохи менше.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? В мене таке враження що ви розказуєте про мене, все так як в мене, він є хтось а я маю розчинитися в його житті. Ось вже ранок треба з торбами іти на таксі, таке враження що стою над обривом скали ---------- Додано в 10:01 ---------- Попередній допис був написаний в 09:58 ---------- а за це я не шкодую, я принаймі знаю що я зробила все для цих стосунок, просто терпіння лопнуло ---------- Додано в 10:09 ---------- Попередній допис був написаний в 10:01 ---------- термін не дуже короткий - 12 років, це третя спроба триває вже більше як пів року. Я з вами погоджуюся, але є нюанс попередніх два рази мені щоб оговтатися треба було 3-5 років і навіть після такого тривалого періоду мені було не до сміху. Я є однолюб і нічого не вдієш. Цих 12 років він єдиний з ким в мене були серйозні стосунки, але я думаю пережила 2 попередніх рази і цей переживу. Жінки живучі істоти
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Боюся в цій ситуації щось Вам радити... Але уявіть себе з ним роки за три, коли з"явиться дитинка, Ви опинитесь в декреті. Він десь піде і скаже Вам: "Сприймай мене таким, як я є"! Спільне життя - це є компроміси. Це постійне "прогинання" один під одного. І такі ультиматуми ставитися не повинні. Дуже Вас розумію і співчуваю Вам. Так, зараз у Вас крається серце, бо любите його. Але, як буде дитинка, то серце буде боліти подвійно, ще і за неї. Тому, для мене тут один вихід...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Поки ви в своєму серці не звільните місце для нових вражень ви не зійдете з теперешньої орбіти. Будете щоразу вертатись до минулого? Скільки разів? Стільки, скільки ВІН вам дозволить? Чи припините це САМІ? Бажаю вам яскраво і чітко уявити своє майбутнє, якого ви хочете, і зробити все, щоб воно здійснилось.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? В мене також така думка виникла. Далі все важче і важче, діти, обовязки, родичі, і гроші, гроші, гроші. Чи готова ця людина взяти на себе відповідальність? Тут місця для егоїзму мало залишиться. Якщо у вас полегшений варіант сімейного життя не налагоджується, виникають сумніви щодо інших варіантів.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Цілком згідна з вами. В мене був подібний випадок. Тоді не розірвала стосунків, бо все надіялась якось вляжеться, поговоримо, обміркуємо. Злагода наставала на деякий час. Дійшло до того, що все таки одружились (5 років, до одруження були разом ще 7 років), є дитина, але мало що змінилось з його сторони. А от в мене пропало терпіння, не має вже сил до таких стосунків. Вже не раз думала розійтись. А тепер так важко, що й не порівняти з тим, коли нас ще нічого не пов"язувало. Сумніваюсь, що людина може змінитись, щоб більше не виникало серйозних непорозумінь. Але таке трапилось зі мною. А в вашому випадку ВИ самі мусити вирішувати. ---------- Додано в 13:13 ---------- Попередній допис був написаний в 13:09 ---------- Не раз і я чула: "Якщо тобі щось не подобається...". ОБРАЗЛИВО ДО СЛІЗ
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А до мого так нічого і доходить. Якою це треба бути людиною. щоб з самого ранку мене довести до сліз?! Я кажу, щоб зібрав деякі речі, поїхав додому на тиждень-місяць (де його родичі такі всі правильні, а я д..ра), і подумав що для нього важливе. На роботу прийшла з жахливим настроєм. Мені здається, що я в страшному сні. Я без заспокійливого і дня не можу прожити. Боюсь, що на людей почну кидатися. Думаю: навіщо мені це все. Краще бути одній, ніж з людиною, якій наплювати на все і на всіх.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Напевно його образили ці слова, і він у відповідь портить вам нерви
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? його образиш... знає, що не можна нервуватися, а таке враження, що спеціально так робить. певно вчора з мамою "поспілкувався", от і колотить його. не може між двома розірватися.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А є в ваших стосунках щось позитивне? Є ще почуття? Чи є заради чого терпіти?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? В цьому ми з вами однодумці. Немає нічого гіршого, ніж йти на роботу з жахливим настроєм, а показувати що все добре, незнаючи, що вдома чекає.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А є в ваших стосунках щось позитивне? Є ще почуття? Чи є заради чого терпіти? Я вже навіть не знаю. Може і є, але за всім поганим, не так легко розпізнати....
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Знаєте ! В мене така ж ситуація . Можна сказати ,що Вам легше все кинути і розійтися ,бо потім може бути ще гірше. Вас ще нічого практично не тримає ( у мому випадку -це штамп у паспорті вже 6 років , і найголовніше це 2-ох річний син , який дуже любить свого тата), але я Вас прекрасно розумію , що це дуже важко зробити , бо якщо Ви так довго намагаєтеся наладити Ваші стосунки , значить Ви любите цю людину і Він Вам потрібен. Так і я вже просто дуже втомилася він тих нескінченних сварок і не можу поставити крапку чи то через любов до нього , чи то через те ,що боюся травмувати сина.Але вже точно знаю що ті всі розмови і благання з моєї сторони -горохом об стінку , він навіть слухати не хоче , його все влаштовує.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Дівчатка, а чого ви сваритесь з чоловіками? Що ділите, вияснюєте? Для мене це загадка, чого варті ці вияснення, якщо логічного завершення вони не мають? Ми з чоловіком до одруження були цілком самостійними людьми до знайомства, разом прожили багато часу і вирішили зареєструватись... І зараз живем не як обуза один для одного, а як повноцінні партнери, друзі, коханці, батьки дітей. Ні, сварки-розборки присутні, але це так, попри св'яті.)) і вони мають якесь начало і кінець. а що ви ділите-виясняєте? Здається мені, що основна проблема- люди одружуються, тобто беруть на себе обов'язок піклування ще про когось, не ставши перед тим незалежними Особистостями.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Моєму синові зараз 4,5 років,він зараз більше потребує обох батьків, мовчить при сварці. А от коли йому було 2 роки, шкодував мене, заступався, казав сам, щоб йти від тата жити окремо, знайти кращого (зараз навіть усміхаюсь, коли згадую). В моєму випадку менша дитина легше сприймала, можливо через нерозуміння, а стаючи старшим хоче щоб були разом. Так що зараз набагато важче розірвати стосунки. Ну але якщо вернулась тоді в надії на КРАЩЕ майбутнє, то тепер треба зважати на дитину. І страшенно не хочу, щоб син був свідком постійних сварок... ---------- Додано в 00:19 ---------- Попередній допис був написаний в 00:12 ---------- Мій чоловік , цитую його "не зобов"язаний ". Тепер, проживши 5 років, розумію, що ще не був час для нього, щоб одружуватись, тому й така реакція. А я ж, жінка, зобов"язую
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? До чого зобов'язуєте? Тобто Ви його? Якщо він сам себе не зобов'язує, то....трудно...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Дівчата! Це все так просто і складно водночас. У моєму випадку просто розірвати стосунки, бо в нас нема ні спільного майна, ні дітей(хоч ще півроку тому я хотіла). Складно, бо щось таки з ним зв"язує. Може минулі стосунки і добре ставлення? В серпні приїжджає моя близька подруга з Італії. Так от, ми хотіли вирватись десь на 2 дні, відпочити, поговорити чи поплакати, зібратись з думками. І я хочу поїхати без нього, що саме головне. Це неправильно? Чи може я неправильна?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Це дуже правильно. Кожен в парі повинен мати особистий простір. Тим більше, якщо є проблеми у відносинах, вартувало б відпочити трохи одне від одного.
