Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ви правильно відчуваєте! Ваша дитина вже почала показувати свій характер і хоче, щоб ви йшли у нього на поводу. Мусите вже з таких малих літ братися за виховання, а то потім буде тяжко. Говорю з власного досвіду. Коли син був ще маленький для виховних процесів (я так вважала), я не звертала уваги, робила так, як він хотів. Тепер маю велику проблему з тим неслухнянством, вибриками, істериками. Вчу, вчу і хоч горохом об стінку!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

І я сюди за порадою. Останні кілька днів істерить мала з найменшої причини - може період такий, може зуби. Я стараюсь реагувати спокійно. Але... тепер як щось не по її, то вона в істериці починає мене бити (куди попало - по лиці, по голові), кусати. І тут я не знаю, що робити. Їі вдарити - не вихід, ніяк не реагувати - теж сумніваюсь, що вірно. Раніше десь читала, що, якщо дитина б"є маму, значить у підході до виховання є серйозні упущення. І я тепер мучусь, що я роблю не так. Ми фізичних покарань до неї не застосовуєм (ну може получила по попі разів 3-4 за все життя, але то є не норма, а вийняткова ситуація, крім того зазвичай від тата). Ну можем насварити, голос підняти, але теж нечасто. Звідки ж в неї така агресія? І як реагувати?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

моя Софія теж б'ється. Тільки що вернулись від сестри. Близько двох років я вирішила по дорозі додому не годувати. Я годую в гостях, під час гулянь, якщо попросить, але в дорозі (в маршрутці, машині, таксі, за винятком далекої дороги за місто, ні). У нас повноцінне ГВ, але це моя потреба, мені це не подобається, але ж це не по Софіїному. От так у нас вже 3-4 місяці.
Я кажу, доня, зараз вийдемо і я вдома дам, тим більше, що дати в машині, значить - заколисати, вийти - сон перебитий, в сні моя дитина має потребу, спить нормально тільки вдома, а підкімарить - більше не засне і вже від сьомої марудить.
Їдемо в машині.
- мама, дай ціці
- зараз приїдемо і вдома дам (їхати додому 15 хв)
і так всю дорогу "дай", "дай", "хоцє" ... і т.д. і раптом бах - по лиці. Я відразу починаю з нею говорити про то, що вона зробила. Це помагає. На якийсь час, не на довго. Я так собі думаю, що дитина мусить то перерости. Софія є нетерпляча навіть на секунду. Дай, потім хоцю, потім тупає і сльози. Класичний сценарій з року і 10 місяців до всього, що не даш. Іноді пробує падати на коліна, або лягати на підлогу. Стою чекаю, говорю, переходить - йдем далі. Я думаю, що у більшості випадків це вікове і дитина це переростає.
Моя мама каже, шо я лагала на підлогу в магазині через шоколад - вафлі до 4-х років, а потім перейшло.
Такщо спостерігайте, у вас в принципі характерний вік для істерик.
Не всі діти істерять, але це не є рідке явище.

---------- Додано в 16:27 ---------- Попередній допис був написаний в 16:16 ----------

хороша стаття
ту дуже правильно написано, що істерику вартує попередити, і нам точно допомагає переключити увагу

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

я не є експерт в таких питаннях, але можу лише одне сказати-бити маму неможна ні за яких обставин ( і нікого іншого теж) тут в дитини зараз такий вік ( у кожної дитини він є але в різній інтенсивності), дитини вважає, що може все вирішити сама, і тут, вам як батькам, треба чітко встановити межі дозволеного і вчити дитину контролювати свою агресію і обов"язково показувати, що вам така поведінка не подобається.

так, проходить якщо правильна реація батьків на такі капризи, тобто якщо неможна ті вафельки, значить їх неможна завжди, і тут в дитини з часом дозріває психіка і поведінка міняється, але це все при умові правильної реації батьків.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

100%
я собі вирішила, що ми не їмо в дорозі, значить не їмо і все.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Сашко останнім часом теж почав бути нетерплячим і вимагати те, що не дають, з істерикою. Поки що стараюсь переключити його на щось інше. А вдарити він теж може ні з того, ні з сього, не можу зрозуміти навіть чому, таке враження, що так привертає увагу. Я його вчу, що не можна битися, маму і татка треба гладити. Він прийде, вдарить, а потім такі винуваті очі, і починає гладити.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Аналогічно. А ще на вулиці любить діток штовхати.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Читаю вас дівчата і бачу що то не тільки мій Ромко забіяка. Але в нього то не раптово з"явилось. Він лупився завжди ще з того віку коли був немовлям. Лупився і швирявся всім що є в руках. Кидає в підлогу, в телевізор, в стіну, в тата/маму/бабусю...Вже пробувала по різному реагувати, пояснюю, сварю, легенько даю здачу, плачу...всі методи нівкакую. Б"є і кидає далі. Не раз наш татко мав шишару або розбите вухо від запущеного в нього пульта або машини.
Зате надворі його всі ровесники ображають. Штовхають, відбирають його іграшки, а чиєсь він боїться взяти, тай за себе ніколи не постоїть...Може хтось знає як діяти з тим Ромком в такій ситуації? Чому близьким дістається а перед чужими за себе не стане? Прокоментуйте хоч якось, бо я вже не маю пояснень такій поведінці. То не тимчасове явище. Так було і є все.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В мого малого два роки стали переломними. Просто на очах міняється. Стає якимось неконтрольованим. Я сама дуже м"яка по відношенню до дітей то мушу і свою поведінку міняти бо буде мені погано. Віднедавна б"ється постійно. Швиряється предметами вже досить давно. Реагувала по різному, ніяких результатів. Вчора в піцерії на підлозі валявся на знак протесту. Я не реагувала то в результаті сам спробував на гру перевести і скоренько встав з підлоги. Я вже вишукувала причини, що саме я роблю не так. Тепер по інших дописах розумію, що то вікове і в моєму випадку потрібно більше стриманості і строгості.

В нас сусідський хлопчик майже на рік старший то він теж постійно зачіпав мого сина. Але мій якось не розумів ще такої поведінки і був ніби здивований. Зараз разом бавляться нормально. Хоча за іграшки періодично бувають розборки. Але ми з сусідкою намагаємося вчити їх до обміну. Ще є один хлопчик, якому 1,6 роки і він вже досить впевнено відбирає в мого іграшки, а мама/бабця переважно на то увагу і не звертають. А мій малий зразу біжить до мене за захистом. Я в таких випадках вчу свого забирати назад іграшки. Голосно і впевнено кажу, що це є твоя іграшка і ти підійди і скажи, що це твоє і ти хочеш забрати. Потроху діє. Вже стає сміливішим у своїх діях. Іншого виходу в таких ситуаціях не бачу.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Да уж, в мене мала раз спробувала таке вчудити більше не робить, додому, там і сидіти якшо не вміє поводитись, може жорстоко, але я така є, не вмієш поводити себе йдемо додому там коники, істерики катай, пояснюю багато, розмовляю, ніби діє, буває находить, але падати на підлогу такого нема.
На рахунок биття мам, тат, швиряння, зі мною таке теж не проходить, раз замахнулась, більше не повторює, тут також я непохитна, попущу раз, буде і надалі, взагалі не прибічник биття, але якшо є за шо, то можу по попі дати , стараюсь багато розмовляти, пояснювати, порівнювати, деколи навіть не реагувати, дивлюсь по ситуації, дію по ситуації, але

таке для мене не припустиме...

Тому шо він дома з близькими герой, знає шо позволять все, а чужий може здачу дати.
В мене в коліжанки малий, йому 5 років, то дітям молодшим завжди дасть здачу, забере все, а от до старших навіть не пискне...відривається на молодших, відчуває перевагу.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Наше чудо вчора лягло собі "звьоздочкою" у Годинниковому світі у ВАМі. Теж протестувало. Бо ми з моєю мамою годинник довго вибирали. Звичайно, від того ТЦ дитина втомилася. Я присіла до неї, кажу: " Соломійка, я розумію, що ти втомилася і хочеш гуляти, тобі нудно в цьому магазині, але ми купимо годинник і зразу ж підемо". Полежала ще десь хвилинку , потім встала.

І ще один кумедний випадок: Вже доходимо до нашого будинку ,а Соломія кричить, плаче, хоче ще гуляти, я говорю до неї - нуль реакції, беру за руку, бо переходимо дорогу, і тут дитьо починає підгинати коліна, виходить , що я її просто волочу.
Я зупиняюся. Дитя вже чуть не лежить на асфальті, і тут збоку ,де контейнер зі сміттям виглядає такий страшний алкаш з прилічним стажем і каже: "А ну маму слухатися!!!! Треба бути чемною дівчинкою!"

Від тої несподіванки Соломія до мене на руки заскочила, а я ноги розпустила, теж налякалася))))

Аж вдома подумала, чолов'яга допився до чортиків, а те , шо маму треба слухатися, то ще пам'ятає

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

О, і в нас те саме зараз. Вимагає страшно - шось хоче і йому не даєш, то відразу крик (такий нервовий, робить вигляд шо плаче, хоч бачу шо не плачу, а просто так кричить), інколи переключаю, інколи говорю-пояснюю(але то не дуже зараз діє бо він кричить і нічого не чує), вчора репетував, то я як крикнула, відразу затих, зрозумів, що я вже не жартую. Але то не метод, я схиляюся більше пояснювати, говорити, хоч ясно, що він ще добре не розуміє, що я кажу, але все ж..А ще помітила, що коли кричить, а я так спокійно і тихо говорю, то трохи тихіше ниє, щоб чути що я йому кажу. Ну і битися теж вміє, хоч він ніби не бє, а просто може ні з того ні з сього ляпнути по лиці, але я його вчу гладити, ну він не гладить, а робить "мій-мій". І думаю, де то він того навчився, ми ж його не бємо. Переконалася, що робити вигляд, що ти плачиш теж не варто, бо мій малий шкодує мене, а потім знов лупне, бо йому подобається моя реакція і він знов жаліє мене - то для нього така гра.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я ніяк не могла зрозуміти, чому якщо щось не так, але не впирається, то мала ходить і прикриває лице і хникає. А на днях свекруха до малої хаже - пригости яблучком, а мала ховає за спину і каже ні

(то нічо, що я вчу, що коли я їм то мала в мене нічо незабирає з тарілки, а коли вона їсть, то не треба мене годувати)

, а свекруха притворяється, що плаче. Питаю для чого давати такий приклад, якщо щось те по її то треба плакати? Мені хватає криків, капризів, а тут ще то хникання. Коли мала в крик, я кажу, що її не розумію і давай розберемось чого вона плаче. І зараз в нас ті істери потрохи відходять. Я уже можу з нею про щось домовить. То таке полегшання

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Хотіла я одного разу допомогти татусеві... з нечемними діточками..
Батько з двома синами кудись спішили і меншенький - років так 3-4 ніяк не хотів іти.. не те, щоб він вередував, кричав, а повістю батька ігнорував...
Ну я спішила з обідньої перерви на роботу... от думаю скажу малому, що ти такий нечемний - то я тебе заберу.... то і злякається....
І щоб ви подумали - та де там.. на мої слова..чого ти такий не слухняний, тата треба слухати, інакше от я тебе заберу - малий чемно піднявся, дав мені руку ..ми разом прийшли до тата і він татові каже - тьотя мене забирає... Тато питає.. ти що маму собі нову найшов... - малий так!!, а старший за руку тата сіпає - тату я теж хочу!!!!!!!!!
....................... у мене був шок....... я сказала що забирати нікого не буду... а батьків треба слухатися.....
П.с. більше чужих дітей не чіпаю...)))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В мене останнім часом малий, як щось даю не хоче, а потім як то вихолоне, чи ми з"їмо щоб не стояло починає скандалити що вже то хоче. Взагалі скиглить тепер по кожній дурниці, таке враження, що розівчився нормально спілкуватись. І то буквально останній тиждень. Ото думаю чи то почався період капризів чи зуби, бо якраз 2,2. , чи погода така : Girl_crazy:: 8:

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я завжди при нитті тихо і спокійно вимагаю словами пояснити вимогу, проте мої сусіди в шоці від постійних плачів і ниття, бо то все дууже голосно і часто, так співчутливо на мене дивляться, а в моєї дитини загострився і без того ниючий характер, бо зявилась сестричка, а саме смішне що плакати вона намагэться як немовля.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Fleshka,

пітримую усе сказане. мій теж було починав оте "кидання" - було й таке що одного разу "запустив" машинкою в шафу зі шклом пояснили йому - більше такого не робить, бити теж не дозволяю нікого (хоча спроби були) - то все відразу "присікалось".

то треба якось вирішувати - бо то є ненормально.

мій то вміє за себе "постояти" - коли у нього хтось з дітей починає відбирати іграшку яка у нього в руках - 100% штовхне або й вдарить. коли його іграшки в пісочниці то дозволяє ними гратись, навіть каже "на" - якщо його попросять

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

У нас щось схоже, але мій мене чомусь не шкодує, а сміється і потім б"є ще раз, бо як ви пишете напевно сприймає це як гру.
А загалом коли дитина плаче через те, що його не впустили туди, куди не можна, або не дали те, чого не можна стараюсь чітко пояснити. Інколи на мої пояснення він перестає плакати і вслухається, але коли замовкаю кричить дальше. Бачу, що він вже розуміє слово "не можна", яке я вимовляю при потребі ще й пальцем махаю но-но. Але буває і таке, доречі дуже часто, коли він мене не чує зовсім і не бачить мого но-но, бо просто лягає на підлогу лицем до землі і так кричить, що можна вглохнути. Як з цим боротися я поки методу не знайшла. Якщо його піднімати, то це стає більш схоже на якесь насилля, бо він ніяк не хоче вставати. Щось показувати, щоб зацікавило, не бачить, бо лицем до землі і не інакше. Єдине, що поки роблю в таких випадках, то просто чекаю поки йому то перейде. Але спокійно чекати дуже важко, бо картина, мяко кажучи, з малоприємних.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Оксанка, поділися досвідом як то "присікти", бо щось в мене ніяк не виходить. Не знаю де мій Артем того набрався, але лупиться з таким задоволенням і натхненням, що я навіть не хочу думати, що то буде далі.

Аналогічно. Як тільки хтось починає забирати в Артема іграшку (не важливо свою чи чужу), то одразу дістає або по голові, або по спині. І то все відбувається з таким криком та нервами, що ого-го!!!

На щастя мене синочок вже ніби перестав лупити. Я йому довго намагалась пояснити, що бити маму не можна - не доходило. Але тепер він знає, що в животику братик і ніби не чіпає))))