Відповідь: Ми і наші мами Ох, то ж треба, оце слово в слово про мене стосовно старшої дитини і я дійсно перегнула палку, а може і вчасно зупинилась. зараз попустило трохи і меншому можливо таки пощастило. Дякую за ці статті, я трохи прозріла. І хоча я не була "дядьою Федором", а навпаки якась малозначима,чи що. Постійно гризуся тим, що мої батьки мали би по-іншому мене виховувати, більше розуміти, прислухатись, більше любити і т.д., а тим часом так захопилась тим, щоб все робити не так як моя мама, що й не помітила,як мене потягнуло в інший бік,але теж крайній, та може ще не пізно вернутись на потрібне місце...
Відповідь: Ми і наші мами А в мене з мамулею дуже теплі стосунки, вона завжди вислухає і правильно постарається зрозуміти. І живемо ми разом, бо у неї якесь просто безмежне терпіння і спокій, що при мому "взривному" характері просто необхідні. Зрештою, найкраще жити окремо, і до того прагну. Але найрідніша в світі - то мамуля. Хоча я вже давно вирішую всі проблеми і незгоди самотужки.
Відповідь: Ми і наші мами Мої стосунку з мамою ніколи не були близькими.Моя мама завжди каже що критика справляє і виховує людину, а ніжні і теплі стосунки розбещують і псують характер. Як є виховання кнутом і пряником то в її розумінні дітям кнут, а батькам пряник, тобто щоб лишній раз не получати я старалась все робити правильно, вчитись на відмінно, прибирати в хаті, сидіти тихенько і не гуляти довго, а вона всім хвалилась яка вона молодець що так гарно виховує дітей.Ось так я і росла, навіть коли хворіла замість елементарного догляду і якогось співчуття, завжди получала піздюлей. Все необхідне тепло і підтримку я получала від Бабусі, Після народження дитини наші стосунки геть зіпсулись. Я стараюсь робити все не так як мама,за все хвалю свого синочка і кажу що він у муне самий найкращий, намагаюсь дати йому те тепло якого так бракувало мені. На що моя мама каже що я виховаю хлюпіка. А щоб не виховати хлюпіка у нас строгий тато На почві неправильного виховання дитини у мене з мамою постійні сварки і скандали. Незважаючи на все це я люблю її і знаю що вона не хоче нам поганого просто у неї такі погляди на виховання дітей. У нас віруюча родина і як в заповідях пише " Шануй батька і матір свою...!" я намагаюсь її шанувати, та дружніх стосунків у нас ніколи не було і навряд чи будуть.
Відповідь: Ми і наші мами що видно, що мама свою дитину гнобила, а дитина ще намагається таку маму шанувати? хотя да слово не айс, а в решті...
Відповідь: Ми і наші мами Ги...ги В нас також завжди так було - як впадеш то дістанеш!!! Тому моя мама і має зі мною проблему що я не визбирую дітей за те що вони щось прироблять, типу мене ненавмисне вдарить або так скаже що щось притлумить. Моя мама тут же, та ти б в мене вже була бита за таке. ---------- Додано в 18:20 ---------- Попередній допис був написаний в 18:17 ---------- Та воно просто вирвалось, підсвідомо на фоні всіх чудових пережиттів.
Відповідь: Ми і наші мами та я якраз це добре розумію, бо взагалі різко негативно до таких слів ставлюсь, але тут ясно, що не від великого щастя жінка пише.
Відповідь: Ми і наші мами Був в мене в дитинстві веселий випадок. Якось зимою ми з коліжанкою пішли возитися на лід і я файно приземлилася на руку. Пам'ятаю, зима, мороз страшенний, а ми сидимо під під'їздом на лавочці, бо в мене в голові крутиться тільки одна думка:"Впадеш - задниця буде синя!" Просиділи ми там трохи, поки випадково не прийшов тато і встрашився моєї спухшої руки. Словом, не знаю, які там були в нього в той день аргументи, але то був перший раз, коли мама хіба гавкнула, яка я роздзява і повела в лікарню. Обійшлося переломом, все решта не постраждало Не знаю, звідки така модель поведінки, мама тоді дуже переживала, аж до сліз,я випадково підслухала, як вони з татом про мою руку говорили. А при мені нуль емоцій:confused:
Відповідь: Ми і наші мами Стосунки з мамою складні, я завжди все роблю не так, дурна, така сяка і т.д. А коли питаю що це за таке ставлення до мене, мама каже , що тільки мама в очі каже правду! Недавно сплакалася: попросила маму посидіти 3 хвилини з доньою ввечері, бо хотіла змити масочку з лиця (доня ввечері дуже марудна, хоче щоб біля неї постійно хтось був, навіть коли саменька бавиться), то мама гаркнула " ото навчила дитину, тепер маєш" і пішла вгості до коліжанки. Малось на увазі, що спимо з доньою разом, багато ношу її на ручках, в слінгу, не вожу в возику і не кладу в люльку, що не даю дурника! Тобто все роблю не так як мама колись!
Відповідь: Ми і наші мами я такого не розумію, та дитинку свою рідненьку треба в першу чергу любити і яке там навчила, доні всього 4 місяці. Чоловік каже не бери до голови, і роби як вважаєш за потрібне, а мені дико обідно. А ще в мене є сестричка, до неї чомусь інше ставлення! Можливо через те що в рік мене мама залишила з бабцьою і поїхала працювати до Львова, а з сестричкою була в декреті до 3-4 років? Чи то я вже не в ті дебрі лізу?
Відповідь: Ми і наші мами так для маминого світогляду то і є любов. отака от вона, спотворена власними травмами. І у кожного вони свої. Ми у дитинстві дуже хворіли, то моя мама робить трагедію з кожної простуди. Мої діти відмовляються влітку з нею в село їхати: бабуся в жару камізельки вбирає, і купатися не пускає. лише ноги помочити. При цьому психологічний комфорт її не обходить, все має бути скеровано на задоволення фізіологічних потреб. Залишилися ми в Шевченківському гаї на Козацькі забави. Там переправа була, "Труба" для лазання на шнурку, тощо - задоволеня купа. Додому приперлися коло півночі. Діти помордовані, але щасливі. А я з пів десятої телефоном вислуховувала: "що ж Ти робиш?!! та дітям спати треба, та вони простудяться, та Ти їх перемучуєш. А що ж вони їли за цілий день?" І всі мої спроби пояснити, що оте задоволення не йде в жодне порівняння зі шкодою від порушення режиму натикалися на глуху стіну: "Ти сама хочеш розважитися, а дітей робиш заручниками"... Щодо навчила, теж має свої коріння. Наші мами виходили на роботу дуже швидко. І якщо дитина надто прив'язана до мами, то вихід на роботу ставав для неї сильним стресом. Зараз вже причину-обгрунтування ніхто не пам'ятає, а от інстинкт "не прив'язувати до себе, бо не можна бути лишити ні з ким" залишився, він вже на підсвідомості.
Відповідь: Ми і наші мами О дівчатка, у всіх практично одинакова ситуацію у відносинах з мамою((( У мене також мама моя в той момент коли я щось пояснюю донечці чи проводжу лігбез, вона любить паралельно зі мною її повчати, а мала головою крутить і незнає кого ж треба слухати (бо погляди у нас звичайно різні), а ще любить мене сварити при донці, типу твоя мама погано робить чи вона зайнята не тобою, їй не до тебе (а я в той момент можу просто продумувати мені на вихідні і нікого навколо не чути). Все складно та сумно. А саме більше я боюсь того, щоб я не дай Боже стала такою самою у її віці(((
Відповідь: Ми і наші мами Я знаю. То я радше додала, ніж заперечила. Це моя найбільша проблема. Діти дуже непослушні бо не знають кого треба слухати і хто ж головний. Часами це доходить до абсурду. Ми не були прив’язані до мами зовсім, але мус йти в училище і на роботу для мами був стресом і вона неодноразово згадує як вона плакала, бо нас виховував тато і бабця а вона ходила вчитись і на роботу. Це для неї був дуже великий стрес, але емоцій не показувала бо її мама в свій час не говорила. Моя мама не любить прояву емоцій. Хоча дуже вимагає уваги, але ось таку дистанцію для себе тримає. Це дитяча травма, яку вони собі оправдали що так краще і що проти традицій не попреш. Я такого не бачила, значить такого нема а якщо є то це штучне. Мушу додати, що тепер моя мама інакше показує емоції. Бабця то ні, а он мама то вже мені менше керує щодо дітей. А он щодо чоловіка, то тут таки так.
Відповідь: Ми і наші мами Мені таке теж говорили. Ну, майже таке. "Клади вже його, бо до рук привчиш". Ну, але я тепер далеко, тому мені ніхто не указ. Мені й зі старшим не були, але тепер стресу нема, а тоді було багацько, бо деякі речі доводилося мало не вигризати. Ну, але он думаю тепер, чи не розповісти, що дитина відколи почала вставати, дуже рідко хоче на руках бути. І до чого ж я привчила? Принаймні собі набулася поруч із тим клубочком, коли він того потребував найбільше.
Відповідь: Ми і наші мами О, ВЛАСНЕ! Вони так швидко ростуть, час злітає в моменті діла і дуже скоро того сльопцика до себе не притулиш, і він буде казати - Мама! Я хлопець! і буде уникати аби його обнімати на вулиці. А ще як буде мати незалежний характер і буде потребувати йти в світ швидше ніж інша дитина? І що? Піде, тільки п’ятки засвітять. А я не хочу як моя мама, і тепер плаче що вона з нами не набулась, і ми без неї повиростали.
Відповідь: Ми і наші мами Ходили з Дарком у кіно, то він мені власне видав на те, що я його за руку взяла, аби дорогу перейти: мама, ти вже досить велика, можеш і сама йти.
Відповідь: Ми і наші мами В мене на днях в сім"ї така цікава ситуація відбулась. Батьки кожного року їздять відпочивати в Карпати. Раніше брали нас зі сестрою. Тепер ми маєм чоловіків мали б їздити самі. А виявляється ні) Моя сестра хоче кожного року щоб вони брали на весь відпочиної внука. А часом не лише внука, а я вони з чоловіком сідають їм на хвіст. Вони ніби і не проти. Та всеодно хотіли б відпочити трошки самі. І от я говорю сестрі, типу вони старші і вони заслужили відпочити так як вони хочуть, і тим паче не зобов"язані бавити малого. Все таки він має маму і тата. Їдьте окремо. І головне купа розмов, що мама лізе в їх життя соїми порадами. А коли доходить до таких моментів, то виявляється мама зобов"язана брати на відпочинок малого і їх, на всіх готувати, за всіма прибирати.. Як хочете незалежності, то будьте незалежні у всьому, а не тоді, коли вам вигідно. Мені от мама запропонувала поїхати з нами в Карпати, щоб допомагати з малим, то я на відріз відмовилась. Все таки у мене є окрема сім"я і ми заслуговуєм на відпочинок лише нашою сімєю.
Відповідь: Ми і наші мами Мене моя мама ще й переконує, щоб я на доню частіше вдягала підгузки, бо відвикне від них і я не зможу навіть ніде піти, бо вона все запісюватиме У висаджування моя мама не вірить. Складається враження, що ключовим є якраз оте "не так, як мама".
Відповідь: Ми і наші мами Правильно. Відпочинок мами/бабці з внуками це одне, а відпочинок родини це зовсім інше. Я не можу відпочивати коли мама поряд. Мене це просто дратує, вона навіть може нічого не казати, ані поганого не робити... а мене просто дратуватиме. Таке відчуття що не можу поводитись вільно, і завжди страх що зараз щось скажуть.
