Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою От в цьому суть. Дуже рада за Вас! Шкода тільки не всі діти такі.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Ну, та він таки плаче часами. І то так, що йой. Як який день випадає. Зараз буде багато букв, бо мене на спомини понесло. Але в принципі бачу в ньому себе під час вагітності. І в Даркові бачу себе під час вагітності. І то два протилежні види поведінки. Дарко був жахливий він лише в 6 років почав трохи заспокоюватися та сповільнювати, а до того був як 6 дітей в одному і перший рік був досить важкий. Тим не менше, коли я була з ним сама після його року, я встигала все, що мені було треба. І дитина знала, що є моя територія і мій час. Так що я і прибирала, і їсти мала наготовано, і посуд вимитий, і для себе щось робити встигала, і всі закупи, й оплати. Щось не пригадую, які були обов'язки чоловіка, окрім сміття та прасування час від часу (хронічно не переношу цей вид роботи). Як згадаю, думаю собі, як же мені то все вдавалося. Пізніше я почала давати уроки польської, то наймала няню на ту годину або коли виходило, то свою бабцю кликала (то була значна поміч, бо я їй цілковито довіряла, як собі). Коли відновила університет - писала дипломну з ним, пари пропускала чорно, але закінчила якимось чудом із червоним дипломом. Одні з найсмішніших споминів, то як я готувалася до практичних у малого в кімнаті, а він забавки зверху викладав. :xaxa: Сімейного дня в нас було півсуботи, малий у дідуся й бабусі лишався часом на неділю, часом на суботу. І ще й жили ми якийсь час у -200 грн щомісяця, це при тому, що я дуже і дуже рідко бачила чоловіка вдома раніше сьомої вечора. А ще був час, коли я два місяці була цілковито сама, бо чоловік поїхав покращувати знання мови до Штатів. Мої приходили дуже рідко, а його взагалі раз чи два. Озираюся назад і бачу, що можна було себе зорганізувати без проблем. І з гіперактивним Дарком я навіть більше встигала, ніж із задумливим Натанчиком. :xaxa:
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Ольга Писарик, яка навчається інституті дослідника дитячої прив'язаності Гордона Ньюфелда (Gordon Neufeld) , проводить заняття для батьків з відеокурсу «Сила бути батьками» (Power to Parent) ) і описує ці заняття у своєму блозі. Курс складається з 3 частин, перша з них називається "Життєво важливий зв"язок" (The Vital Connection). Вступ: http://olgapisaryk.livejournal.com/73290.html Ребенок, которого легко растить (або чому багатьом сучасним батькам важко виховувати своїх дітей) http://olgapisaryk.livejournal.com/88036.html Заняття 1:Що таке прив'язаність, для чого вона потрібна, на яких рівнях існує: http://olgapisaryk.livejournal.com/88554.html Заняття 2:Особливості прив'язаності протягом перших шести років життя дитини: http://olgapisaryk.livejournal.com/90197.html Заняття 3: http://olgapisaryk.livejournal.com/90559.html Детальніше про укріплення прив'язаності: http://olgapisaryk.livejournal.com/90947.html Заняття 4: Конкуруючі прив'язаності. Як і коли в дитини виникає прив'язаність до батьків, коло прив'язаностей: http://olgapisaryk.livejournal.com/91769.html Заняття 5: Збереження і відновлення зв'язків, які роблять нас сильнішими: про розлуки з дитиною, традиції, ритуали, і чому важливо утримуватися від дисципліни, яка розділяє дітей і батьків. http://olgapisaryk.livejournal.com/91984.html Детальніше про страх втрати прив'язаності: http://olgapisaryk.livejournal.com/93594.html Заняття 6:Причини агресії. Чому виникають роздратування і гнів, чому дитині важливо виплакати свої печалі і чому діти до 6-7 років не здатні на змішані почуття: http://olgapisaryk.livejournal.com/93726.html Детальніше про покарання, які розділяють: http://olgapisaryk.livejournal.com/93726.html Заняття 7: Чому діти роблять щось всупереч http://olgapisaryk.livejournal.com/96094.html Заняття 8: Як підпримувати дисципліну без покарань http://olgapisaryk.livejournal.com/97038.html Це найкорисніша інформація для батьків, яка мені коли-небудь зустрічалася і інеті. Правда, написано трохи складнувато, деякі фрази мені особисто ріжуть око, але я на них увагу не звертаю - дивлюся на суть. А суть - це дуже корисна інформація про стосунки батьків і дітей. Тут чудово описана прив"язаність дитини до близьких, особливості її внутрішнього світу тощо В принципі інфа буде корисна для всіх батьків, але для тих, хто сам виховує дитину, думаю, найбільше - якщо в них були сумніви чи вони правильний вибір зробили на користь сімейного виховання, то ці сумніви зникнуть. ---------- Додано в 16:25 ---------- Попередній допис був написаний в 15:25 ---------- Я трохи наплутала з лінками на блог О. Писарик: там де в мене пише "заняття 1" насправді заняття 2 і так далі. Перепрошую - недодивилася.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Ще один доказ на користь того, що "дітям важливіше як ви з ними проводите час, а не скільки" - МІФ Дітям важливо, щоб батьки з ними проводили якомога більше часу, навіть якщо вони при цьому просто займаються своїми справами. "Очень толковая статья про отцовство в апрельском номере "Гео" www.geo.ru/glavnaya/geo-v-aprele "Для самих детей "количество" времени, которое уделяют им родители, и "качество" общения - это равнозначные понятия. Результаты проводившегося в Германии пятилетнего исследования с участием 315 семей показывают: чем больше отец занимается домашними делами, тем сильнее у его детей ощущение, что "папа окружает заботойи вниманием, ценит и любит". А ведь эти занятия никак не подпадают под категорию "качественного общения"." Джерело: http://homers-wife.livejournal.com/9977.html
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Уже кілька днів хочу написати й усе забуваю. Часто говорять про те, що в садочку в дитини більший вибір забавок, забав тощо. А в нас із Романом постійно виникає одне питання: "нащо придумали забавки?" Ну, не хоче дитина ними бавитися. Йому дай мамину торбу, кухонні причандалля, шнури, зарядки від телефонів, телефони... Будь-що, тільки не забавки. Купили йому забавку з музикою - навіть раз не бавився. Дивина та й годі!
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Ну, то все належить до групи "кухонних причандаль". А ще дуже класні забавки - апельсини. Давали різні м'ячики - не те.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою у вас там може але апельсин.... моєї товаришки дитина бавилась двома помитими апельсинами, поки мама їсти готувала на кухні в кріселку, облизувала вочевидь, через півгодини дитина блювала, потім втратила свідомість, лежила на Орлика в реанімації 2 доби - отруєння нітратами (це дитина 7 місяців!!! на повному ГВ) Я знаю, знаю, зараз Ви мені скажете шо це могло статись і з іншим продуктом... але ми так не експериментували - я давала дитині дві почищені морви, одне почищене яблучко і вона це перебирала-підгризала у Ніки - Марічки, з її слів, старший Маркіян не бавився забавками, його вони не цікавили, а Катрусю цікавлять. У нас сусідська дівчинка найкраще бавиться татовим молотком, а моя Софія по сьогодні чарівним горщиком, лего, лялями, і крім того її цікавлять усі мої косметички, торби, і особливу любофф має рукодільний куток))) Такщо то просто як якій дитині. У нас була зустріч однокласників недавно, то одна мама казала, що у її дитини до 4х років взагалі ніякого інтересу до дитячих речей не було, тільки м'яч і все, решта звичайні побутові речі. Каже, ми мали тільки ті забавки, які нам дарували, ніц не купували, бо не було потреби. А в чотири роки попросив купити конструктор. Перший раз! І з того часу має всі можливі конструктори, зараз йому 6. Знову ж таки, крім конструкторів, якісь машинки, пістолетики, танки і прочя гадість його не цікавлять.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою не повірите - щоб бавитись.. у кожного мають бути свої речі, є дитячі речі якими можна бавитись дитині, а є речі батьків якими не можна бавитись.. ніхто ж не дасть бавитись дитині ножом чи запальничкою, чи видовжувачом що торчить з резетки, але чомусь дають ложки, баняки, мобільні телефони, шнури, компутери і тп Але дитина не знає різниці між ножом і ложкою, чи між дротом з резетки і навушниками... а потім, як в анегдоті: "усі діти намагаються запхати пальці в резетку і гинуть найобдарованіші"
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою У мене теж хлопці не особливо бавилися забавками, а Дарця дуже любить і чарівний горщик, і цуценя, і машинки хлопчачі Всі діти різні. Це певно коли вдома дитина одна росте. Двоє (а часом і Дарцю до себе беруть) такі забави придумують що ми з чоловіком інколи довго тішимося. Якось пішли на морозиво, поки чекали замовлення то Дмитро десь відмотав собі кусень лози від плетеного крісла і півдня тим бавився, то був і телефон, і пульт з телевізором, і супермашина, і... навіть вже всього не пригадаю Так що основне не кількість забавок, основне - уява ---------- Додано в 10:42 ---------- Попередній допис був написаний в 10:40 ---------- Ну, тому давайте до п"яти років дитину з ложечки годувати. Треба вчити дітей.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Ваш Дмитрик молодець,так і має бути,що дитина вміє використовувати уяву в грі, але якраз надмір забавок цьому часто перешкоджає,бо сучасні забвки якраз виховують в наших дітях споживачів,а не творців,бо вже все продумано за них. Наприклад, ми в дитинстві мріяли мати хатинку для ляльки, то ту ж хатинку робили з картону,облаштовували кімнати і т.д., а моя Катя має готовий пластмасовий будиночок зі всм облаштованим і крім того, що посадити там ляльку, а потім витягти,вона не знає що з ним робити, тому та дорожезна річ стоїть здебільшого без уваги. За моїми спостереженями, дітям потрібні "багатофункціональні" іграшки, в яких є де уяві розгулятися. і тому часто такими і стають різні предмети які на забавку і не схожі.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою я мала в дитинстві куплений дуже багатофункціональний 2-поверховий будиночок для ляльки. Дуже його любила. і серед сучасних забавок є теж різні, багатофункціональні в тому числі. Наприклад тінілав має дуже не злі дуги на візочки. Не знаю навіщо вони немовляткам, Софії та дуга була цікава з року до півтора, якраз в принципі як ми і почали їздити на базар постійно візком. Все дуже відносно. Такі будиночки де можна лялю тільки посадити і витягнути до нічого, факт, але пластмасовий посуд дитячий, як і кухонька для моєї дитини особисто дуже актуальні. Вона бере ікеївський подіум, садить поруч на табуретку ляльку і варить їй їсти, а потім годує і то забава на пів години для дитини без мами, а з кухонним причандаллям все дуже відносно, перша загнана скалка у нас з дерев'яної ложки (хоч мені та ложка була ідеальна), рівно ж як і перша впавша на маленьку ніжку доволі важка кришка. Не вважаю то чимось надзвичайним, але я просто перебираю забавки, те що нецікаве ми або віддаємо, або передаровуємо. Софія в своїй кімнаті має тільки те, що її цікавить: багатофункціональний будинок з дсп, в ньому є зїжджалка невеличка (якщо в тата котрогось руки на місці, таку річ можна зробити самому), кухню дитячу, забавку "цвяхи з молотком" - вже можна свіжу купувати, наша розбомблена просто, купу олівців, пальч фарби, бо багато малює, фішерівський горщик, і дрібні машинки, дуже багат різних. Все. Ну і звичайно тонну книжечок. Ще у нас є улюблена забавка це дитячий вирізаний з фанери і випалений театр по дитячих казочках. Там є сцена і колобок, дід, баба, лисичка, зайчик, вовк, ведмідь тощо. Це останньо улюблена забавка. ---------- Додано в 11:51 ---------- Попередній допис був написаний в 11:12 ---------- просили в кармі показати театр з фанери (де куплений не знаю, то Софі подарували на ДН)
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Чого? тільки ГВ і до років так 30ти У дітей мають бути свої іграшки, а не бавитись речами дорослих, бо деколи така забавка може закінчитись трагічно. Он, наприклад, дав сину "побавитись" як результат: "погибли все 75 человек, находившиеся на борту" тому вчити треба, що є іграшки, якими можна і треба бавитись а є інші речі, які призначені зовсім для іншого
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою теж так думаю. Мій любить іграшки і бавиться ними. Дорослими речами звичайно цікавиться сильно, але я йому показую, розказую, а бавитися не даю (телефони, моя сумочка, і ще багато речей).
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Думаю,шо з часом інтерес до тої іграшки все ж з"явиться і в неї навіть буде шанс стати найулюбленішою) Діти хочуть бавитися тим,чим бавляться дорослі,якби дорослі бавилися іграшками,то дітям вони би були значно цікавішими. Наша Таюся до іграшок байдужа,поки ними не почне бавитися Софія або не почну бавитися з нею я.Зато побутовими речами бавиться з задоволенням,наслідуючи дорослих. Щодо уяви,то наша Софія може бавитися будь-чим,навіть просто своїми руками чи ногами,придумає їм якісь ролі і озвучує))) А для чого потрібні іграшки? Думаю,шо то безпечна імітація речей,котрими "бавляться" дорослі,але дітям часто є більш цікавими справжні речі. Тільки от незрозумілий мені зв"язок між к-стю і потрібністю іграшок і темою про домашнє виховання чи дитсадок...:confused:
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою зі вступу: :eek: тільки я думаю, що це не так? В мене синуля (три роки) дуже любить іграшки. Зараз в нього період любові до ведмедів: годує їх, на горшок садить, спати вкладає. До того любив ключі і мобільні. Загалом, має багато іграшок (дісталося у спадок). Але й фантазує теж добряче: по нікому не видимому мобільному може розмовляти, уявляти, що паличка - це зовсям не паличка і т.д Але до фграшок я його "привчала". Коли ще зовсям немовля було, то щовечора в нас була година іграшок: я вмикала музичку (був у мене диск безподобний з приємно. гарною музикою) і розважала його іграшками: пазли при ньому складала, кубіки, театр показувала. Йому дууже цікаво було.
Дарко теж один ріс. Проте його цікавили забавки. І мав їх багато. І в кухні в мене любив бавитися, але забавок не цурався так, як цей. Побавиться хвилину-дві й повзе шукати щось цікавіше. Із Дарком любить поїздами бавитися. Дарчик складає колію, возить поїзди, а Натанчик по одному відчіпає й на зуб пробує. :xaxa: Одну забаву йому знайшла: пляжний м'яч під кріслом. Завше купа сміху, бо м'яч перекручується, а з-попід крісла не вискакує. Ну, в мене і старший, і менший бавилися "речами дорослих". Ми завдяки тому навчилися, що то таке "ділитися", і "не можна". Дарко чітко знав, що до компутерних шнурів не можна лізти, що можна витягати речі в кухні лише з двох шухляд. Не бачу жодної проблеми із такою забавою, якщо все відбувається під контролем дорослих. Маю надію. Писало на тій музикальній кулі, що від 6 місяців, а нам уже 9. Єдине місце, де більш-менш бавиться забавками, хай і коротко - це машина і ванна. Мені здається, що тут занадто буквально моє "питання" сприйняли. То був жарт, а не серйозна заява. Просто враження складається, що я з іграшками не вгадую, бо те, що купили, його не цікавить. Як на мене, зв'язок із домашнім вихованням прямий. Наприклад, у нас Дарко прищепками бавився - моторику розвивали таким чином. Є й інші такого роду іграшки. Шнурівки теж були побутовими спершу.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою нє, Юкола, ти не одна, та й майже кожна, мабуть, так не думає, а визнають далеко не всі ---------- Додано в 07:11 ---------- Попередній допис був написаний в 07:07 ---------- ой, то іноді така неправдива інформація, чесслово вже переконалась не раз. От на пузлях писало - від 1,5 року (18 міс) - а реально Софія почала їх складати, так, щоб розуміти, що вона робить десь місяців 2 тому, те саме з фішерівським горщиком, він розрахований ніби-то на дитину з 6 місяців, а нам підійшов після року і до тепер одна з улюблених іграшок. Молоток з цвяхами нам подарували в рік, десь в півтора, рік і 8 місяців Софія проявила до нього інтерес. Можу ще точно сказати, що нам дуже допомагає, що забавки "ховаються". Нема місяць, я ховаю в антресолю, а потім раз - і інтерес зовсім інакший буває, цей метод не раз нас виручав
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Та в нас забавок одна маленька коробка. Геть маленька. Але треба спробувати, бо з Дарком то працювало дуже добре.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою А світ нашої дитини вже два дні зараз обертається навколо ровера. Так, так, самого звичайнісінького чотирьохколісного, нашвидкоруч купленого слабій дитині на Привокзальному (з дитинства залишився спогад, що як лежав слабий - батьки купували все, що може і здоровому не купили, так і здоровіти швидше). Ми на ньому їздимо по хаті і на дворі, їмо, сидимо, возимо ляль, вішаємо сумочки, дзілінькаємо дзвоником і т.д. При чому в дитини не закривається рот, вона аналізує, чи міг би Максимко дістати до педалів?, чи вона вже доросла?, чи мама би хотіла покататися на ровері?, а давай купимо і мамі, і татові і будемо разом кататися тощо. На вулиці досить їй уздріти сусіда чи сусідку і вона біжить з радісними криками: я маю ровера!!!, при чому в нас вже рік є трьохколісний. Моя мама вже придумала, що перед людьми встидно, дитина ровера нормального не мала, а що би таке ще баба купила потрібне?, але то в іншу тему...
