Відповідь: Нема... Як жити далі? Я взагалі заплуталась. Куди не гляну - все не те. Робота не подобається, в сім"ї сварки і непорозуміння, зі здоров"ям постійні проблеми. Це ніби дуже чорна і широка смуга. Але вірю, що рано чи пізно вона мине. Вибачте, можливо когось "навантажила" своїм депресивним настроєм. Буду виправлятись і радіти життю. Може навіть присвячу час і зусилля, щоб здійснити свою мрію - побувати в Італії!!!
Відповідь: Нема... Як жити далі? Знаєте, є ще такий ефект із спогадами.. те що минуло, стає "ідеальним", а в реальності зараз - немає такої застиглості, реальність різна.. і тому ще хочеться втекти у те, ідеальне.. хоча я вірю що воно було направду хорошим. Але якби та реальність продовжилася - вона теж би була різною, не застиглою.. Просто є такий ефект. Кажуть що "там хорошо где нас нет. В прошлом нас нет, и поэтому нам там хорошо". Минулого не існує (окрім наших думок про нього), яким би дуже гарним (чи дуже важким) воно не було.. іноді люди не можуть відпустити важкі спогади, інколи прекрасні... А життя триває зараз, а вже минулу хвилину не повернеш.. Як там у Гарсія Маркеса "не плач що це минуло. подякуй що це було". Життя - надто дорогоцінне щоб по ньому "ковзати".. треба його проживати кожну мить, ні з чим не порівнюючи, як не порівнюють наступний ковток води з попереднім. Не печальтеся.. якщо людина Вас направду любила, то для неї Ваша радість - її радість. Живіть так щоб вона раділа за Вас..
Відповідь: Нема... Як жити далі? Як каже мій чоловік "ти забагато береш собі на голову нараз". Не треба рішати всі проблеми одночасно, тоді вони мають тенденцію не вирішуватися ні в яку. Займіться чимось, от та сама поїздка до Італії - попросіть чоловіка вам помогти. Разом будете працювати над цією мрією. Це зблизить вас. І не треба буде повторювати собі мантру - я зміню своє ставлення, я любитиму цього чоловіка, який поруч - просто він справді буде поруч. Як кажуть, любов - це не коли дивляться один на одного, це коли дивляться в одному напрямку.
Відповідь: Нема... Як жити далі? І не тільки з минулого. Коли щось невдається з чоловіком, і про ті проблеми не говориться і не шукається компромісу, то все що НЕ ВІН здається ідеальним. Було у мене таке, і спогади здавались кращі і «коханок». А потім зрозуміла, що саме такий неідеальний чоловік який поряд для мене найкращий! в цьому бачу проблему а такі варто затримати
Відповідь: Нема... Як жити далі? Щастя - це стан душі, а не життя без труднощів. Проблеми супроводжують нас завжди, усе життя, але питання в тому як ми до них ставимося, як приймаємо їх, як хочемо бачити їх. Коли зрозумієте якого хочете життя - тоді стане легше. Побудьте на самоті, в затишному місці, обдумайте своє життя, подивіться на себе збоку, поміркуйте як ви хочете жити і йдіть до цього вже з того моменту. Не чекайте нічого, не забувайте нікого, просто живіть так як хочете.
Відповідь: Нема... Як жити далі? так, але не настільки щоб замінити ними реальність.. бо тоді це теж, виходить, проблема... ось у таких випадках, наприклад
Відповідь: Нема... Як жити далі? коли поміняєте своє власне ставлення до середовища і ситуації в житті, от тоді і закінчиться.
Відповідь: Нема... Як жити далі? ...тут нічого навмисне не придумаєш і не змінеш...такий стан іде "від серця від душі"...зустріньтесь з близькою подругою там де затишно і можна спокійно посидіти...але не вдома, яка вас розуміє і підтримала свого часу...виговоріться їй...поплачте...сходіть до церкви...і постарайтесь заставити повірити себе в те...що коли ви зміните відношення до всіх цих обставин...все вмить поміняється... ...життя взагалі саме по собі складне...а в нашому випадку воно ще складніше... і не говоріть "що не хочете жити"...бо ви ще стільки всього можете зробити...стільком навколо потрібні...мабуть коли ви станете мамою...життя матиме новий зміст...але не замикайтесь в собі... ...я кричу і плачу коли мені погано...але я розумію...що я нічого не можу змінити... ...у вас є мрія про Італію...тож у вас є можливість переключитись...тож поплачте пожалійтесь і починайте ЖИТИ!!!
Відповідь: Нема... Як жити далі? Усі дівчата мають рацію: треба жити заради своїх близьких та рідних, радіти кожному новому дню та гнати подалі сумні думки, займаючись улюбленою справою. Мозок це розуміє...а серце - ні. На Пасху поховала мого любимого татуся: це був мій кумир, мій король.. Не можу прийти до тями, живу як у страшному сні. Не допомагає спілкування з любимим синочком і чоловіком. Розумію, що пройшло мало часу. А чи дійсно час лікує?...
Відповідь: Нема... Як жити далі? Лікує, і це не просто слова. Знаю із власного життя, все залежить найперше від нас самих,життя продовжується , а ті хто відійшов від нас потребують хіба молитви,когось втрачаємо, хтось народжується і треба включити всю силу і волю . Я дуже також, важко переношу втрату близьких і знайомих, співчуваю.
Відповідь: Нема... Як жити далі? згодна з попередніми висловлюванням - коли багато проблем зараз, минуле здається чудовим. Спробуйте абстрагуватись хоч на певний час від жалю за тим кого не вернеш й проаналізуйте, що конкретно зараз робить вас нещасливою, спробуйте ускнути ці фактори, змінити ситуацію...а там дивись як зараз стане трохи позитивнішим, то й сум ваш стане свтлішим й на душі легше.
Відповідь: Нема... Як жити далі? Немає вже 8 років маєї Бабусі,дійсно з великої букви. Хоч жила вона 1000 км. від нас, була найближчим другом, порадником.Мала велике добре серце,яке притягувало багато людей. А мені її так бракує........ . Як хочеться поговорити з нею, відчути її дотик теплої долоні,почути мудрі слова. Рідко вона приходить у снах, але завжди усміхнена, пригортає мене до себе, а я наче в дитинстві найщасливіша у світи.
Відповідь: Нема... Як жити далі? Моєї рідненької сестрички нема вже майже 10 років.Дуже не вистарчає її мудрої поради,підтримки,сміху ,згадую її кожнісінький день,знаю що вона нас усіх бачить,дуже шкода що так і не познайомилась з моїми дітками ,вірю що вона їх бачить і охороняє.Шкодую що ми не були близькими сестричками коли були меньші,хочеться обняти і сказати як сильно її люблю.Мої донечки знають про неї,бачать на фото свою тьотю Лесю...
Відповідь: Нема... Як жити далі? Дуже важко втрачати близьких. І,справді, біль не пройде, але ущухне. І з часом з'являтиметься рідше. Але є таке явище (часто помічала за собою): мені подобається бути нещасною. В такі моменти якраз находять спогади, сльози, печаль, ніщо не тішить. З такого стану дуже важко вийти. проте потрібно поговорити з рідними - хоч як це важко, хооч як не хочеш, попри думки, що тебе не зрозуміють. Потрібно себе заставити. І, дійсно, наступний день буде світлішим.
Відповідь: Нема... Як жити далі? Коли важко на душі потрібно говорити, не замикайтеся в собі. Говоріть про свій біль близьким людям, якщо боїтесь, що не зрозуміють , то поговоріть з священиком, який вислухає і дасть мудру пораду. Близьких людей втрачати дуже важко і біль пережитого за певних обставин буде з"являтися, чи це через 5 років чи через 20. Такі почуття нормальні. Життєві труднощі минуть, вони нам дані для того, щоб ми зрозуміли, що таке щастя. Здійсніть свою мрію, поїдьте в Італію з чоловіком, відпочиньте. Повірте, все у вас налагодиться.
Відповідь: Нема... Як жити далі? Татка немає вже 18 років. Дуже його не вистачає. Хоч і минуло вже багато часу, та все ж часто так хочеться щоб він був поруч, думається як би все могло скластись інакше, краще...Особливо сумно від того , що не було його ні на весіллі, ні дочки моєї не побачив, в такі миті сльози просто градом лились. От і зараз. Але звичайно ж жити далі треба, інакше ніяк. Не можна себе заживо хоронити, просто потрібно трохи часу, іноді більше ніж нам би цього хотілось.
Відповідь: Нема... Як жити далі? Ви за спогадами просто не помічаєте своє життя. А воно проходить. 6років- теж немаленький шматочок. Цініть те, що є. Адже ті люди, що поряд теж не вічні, як і ми всі. Можливо, рідні не розуміють Вас, а, можливо, Ви не пробували з ними порозумітися і поділитися думками. Однозначно замикатися в собі неможна. І потрібно змінити своє ставлення до чоловіка. Не віддаляйтеся, не ставайте чужими. Сім'ю склеїти назад дуже важко. Вам щось мусило в ньому подобатись. Адже Ви обрали його за чоловіка. Намагайтеся бачити в ньому все позитивне, а не порівнюйте з ідеалом. Людину, яку втратили, Ви ідеалізували і свого чоловіка порівнюєте з ним. Але вони ж різні! Намагайтеся знайти в чоловіку хоча б друга і споріднену душу. Не вишукуйте в ньому, роботі тільки все погане. Це Вас гнітить. Настройтесь, що поїздка в Італію буде початком нового етапу для вашої сім'ї. Навіть, якщо не в Італію, то просто можна поїхати удвох на вихідні. Влаштуйте романтичну вечерю, відключіться від проблем, випийте вина. Можливо, так легше виговоритися. Пишіть на комп'ютері, чи папері все-все і стирайте (рвіть) поки не стане легше. Будуйте своє щастя!!!! Цінуйте те, що є, бо воно не вічне!!!
Відповідь: Нема... Як жити далі? «Хочу повернути час назад ». В тому то й справа ,що ніхто і ніщо не може повернути час і щось змінити , нам здається , що якби повернути час, то з більшою ніжністю ми відносилися до людини , частіше говорили про те , що кохаєш , більше би цінили те , що здавалося нам таким природнім . Але якщо людина ЖИВЕ минулим , вона не бачить теперішнього .Тому треба з ніжністю та увагою відноситися до людей,які поряд ,зараз з нами ,в цей момент,бо кохатися у своїх стражданнях цілими днями та жаліти себе – це ,в першу чергу ,не чесно по відношенні до них. Часом треба самому себе витягувати за волосся з відчаю,депресії. Почитайте якусь літературу(її зараз море),запишіться до психолога ( бо якщо така ситуація триває вже кілька років , то навряд чи ви зможете справитися самостійно), частіше посміхайтеся( через силу , бо є такі дослідження , що якщо посмішка , навіть вимушена і несправжня , то від мязів обличчя в головний мозок ідуть імпульси , і , як результат , настрій дійсно покращується . Повторюйте постійно якісь афірмації. Наприклад :»Я з вдячністю відпускаю свою минуле. Я відкрита до щасливого повноцінного життя». Такі методи також часом спрацьовують . І ще –вас на повинна мучити совість ,що в вас все добре , ви живете , радієте життю , в той час ,коли коханої людини немає. Бо всі ми прийшли в цей світ з єдиною метою-БУТИ ЩАСЛИВИМИ.
Відповідь: Нема... Як жити далі? Мого татка також вже нема 10 років! Плачу постійно, коли згадую про нього. Завжди звертаюсь до нього про пораду та підтримку. Знаю, що бачить нас усіх і тішиться внуками, яких так довго чекав і не дочекався! Завжди мріяв про внуків-хлопчиків, щоб ходити з ними в ліс та на рибалку....... Кажуть час лікує, ... я досі не можу змиритися... Основне молитися за рідних, які померли, просити в Господа їм щасливого там життя! Два роки назад поховали двоєрідного брата, в 27 років (рак), не можу пробачити що не спасли, надто пізно дізналися. Не можу забути його очі, які просили про допомогу, а ми вже знали, що це все......
Відповідь: Нема... Як жити далі? Таню, дякую Вам за Ваші дописи. Мені Ваш один допис нещодавно дуже допоміг. Не пам*ятаю в якій темці, але Ви десь ще писали, що втратили тата, що дуже сумуєте,але що Ви ЗНАЄТЕ, що він все знає, що він пишається Вашими досягненнями, перемогами. Він бачить Ваших діток, і радіє за Вас. Що він завжди поруч. В наших серцях і думках завжди. Мого татка нема вже більше 40 днів. Дуже боляче. Але легше стає лише від молитви і від підтримки близьких людей. Тут головне не залишитися на самоті і не почати жаліти себе
