Ми не довіряемо людям які нас підводять, сказали зроблю не зробили, сказали допоможуть не допомогли, сказали прийдуть не прийшли і т.д. Виникае питання, наскільки можна довіряти собі? Чи ми ніколи себе не підводимо? просипаемо, лінуемось, відкладаемо на завтра важливі справи які необхідно було зробити ще вчора, та інше. Наскільки можна собі довіряти, та розраховувати на себе? Давайте задумаемось!!! Скажемо собі правду в очі, себе не обманеш.
Відповідь: Ви собі довіряете? Ну на таке питання тєжко відповісти. Добре якщо одна персональність. А якщо їх як у мене багато?. Деяким я довіряю на 100. Деяким зовсім ні. А іншим то десь посередині. Тобто тяжко якось себе узагальнити. Ворон має трилярди облич і кожне унікальне.
Відповідь: Ви собі довіряете? Залежить... Людей які мені дорогі не підводжу, себе теж( бо я ж собі дорога) Не просипаю, лінуюсь в міру, відкладаю на завтра і маю для цього виправдання- значить не важливо сьогодні, а якщо чогось не хочеться, то краще не братись взагалі, бо все одно не вийде. Одним словом- в мене вийшли подвійні стандарти... А затурканість і неуважність враховувати?
Відповідь: Ви собі довіряете? Людина може собі довіряти якщо вона має щось за основу - 1.Релігію. 2.Філософію. 3.Самодисципліну. Від цього залежить і те, чи можу я собі довіряти та розраховувати на себе чи не просплю, чи відкладу справи. Перше і друге у мене не сильне, але присутнє, над самодисципліною працюю. І якщо стимул сильний то я можу розраховувати на свою самодисципліну. Якщо слабкий стимул і не вистачає першого, другого чи третього, теж розраховувати на себе не прийдеться. Але можна застосувати силу волі і ти зробиш, що пообіцяв чи ні. Переступивши тим самим через себе. Я досить слабка людина щоб повністю покладатися на себе, але якщо я буду удосконалюватися далі по трьом цим пунктам то можливо можна буде сказати - що я на себе покладаюся, але не повністю в чомусь, бо ми не йоги, монахи, спортсмени, філософи, які досконало стоять хоч на одній високій гілці розвитку - хоч одного! А ми? А більшість із нас слабкі... А силу волі виховувати тяжко і часто без потрібного незнайденого стимулу - безрезультатно. Слабкий у нас розвиток по цим трьом пунктам, як на мене - ми не можемо повністю покладатися на себе. І природні інстинкти теж потрібно враховувати - без них ніяк. Всі ми так чи інакше йому піддаємось. Це ж який повинен бути саморозвиток людини щоб абсолютно довіряти собі? Але працювати над собою треба, щоб ми змогли довіряти і покластися на себе, бо як писали Аркадій і Борис Стругацькі: "НЕ буває нічого неможливого - буває маловирогідне." І якщо ми не зможемо дійти ідеалу то хоч принесемо цим користь в життя - в будь - якому разі)))
Відповідь: Ви собі довіряете? В мене також багато імен, мене син називае мама, чоловік дружина, брат сестрою и т. д. Але я одна. Якщо я зроблю щось нехороше я можу сказати що це не Я, а мое друге Я, яке підле та погане, я його не люблю, його накажіть а мене нетрогайте. Истина одна. Самообман ще нікого неприводив до істини. Займатись самообманом по меншій мірі не серйозно.
Відповідь: Ви собі довіряете? Ні. Якщо це важлива справа - я її не відкладу, не перенесу, тим більше не просплю (я жайвір), я дотримую слова, якщо воно має вплив бодай на один день чийогось життя.
Відповідь: Ви собі довіряете? Нема за що, і направду, то не так важко. Я просто не можу лінитись, якщо знаю, що в мене є робота. Не виходить, лінощі не такі солодкі, задоволення від них не отримую. А ще треба вміти відділяти важливі речі від менш важливих (визначати пріорітети), щоб себе марно не тиранити списком напланованих робіт. І вносити життя і радощі у список важливих завдань на сьогодні.
Відповідь: Ви собі довіряете? А я не тому покладаюсь на інших що слабка, а тому що лінива. Я шо лошадь шолі, щоб все на собі тягнути. Я так люблю перекласти трохи справ на мужа, і щоб він думав, думав, думав... і шо думаєте? Думає! ---------- Додано в 14:08 ---------- Попередній допис був написаний в 14:06 ---------- Я не рахую, бо ж то усьо від того що пробуємо стільком людям добро зробити, знацця помогти. А воно тоді і виходить з того всього онта затурканість
Відповідь: Ви собі довіряете? Я довіряю собі, людям і взагалі Всесвіту. вірю, що роблю завжди правильно у відповідний момент, роблю завжди те, що вважаю для себе найкращим. Все що не робиться - те на краще
Відповідь: Ви собі довіряете? Випадок який сьогодні зімною стався на мій погляд доказуе що людина неможе довіряти собі на 100% що в любий момент вона може не підкоритись сама собі та нанести шкоду собі або оточуючим. Ми не їмо м"яса, риби, птиці, яйця, чіпси та багато іншого. Сьогодні в гостях в родичів мому синочку (три рочки) хотіли дати зїсти РИБУ, на що я відповіла що він не їсть і не пропонуйте, пропонували далі, мене вивело з себе те що вони провокують, соблазняють дитину, і я після очередного ням-ням-ням невидержала та накричала, чим образила родичів, настрашила дитину, та самій неприемно. Хіба можна собі 100% процентів довіряти? Мій чоловік дуже серйозна людина в плані поведінки, дисципліни, сили волі, мае трердий характер. Встае о 5-тій ранку, збираеться до сну о 20-ть 00 вечора, робить тільки те що потрібно, їсть два рази на день, в основному просту їжу, ніколи невживае алкоголь (винятків небувае) не курить, не матюкаеться, не свариться і ще багато не. Він мені сказав що завжди тримае себе в руках, та закінчив віршом. НЕ ПОЗВОЛЯЙ ДУШЕ ЛЕНИТЬСЯ Не позволяй душе лениться! Чтоб в ступе воду не толочь, Душа обязана трудиться И день и ночь, и день и ночь! Гони ее от дома к дому, Тащи с этапа на этап, По пустырю, по бурелому, Через сугроб, через ухаб! Не разрешай ей спать в постели При свете утренней звезды, Держи лентяйку в черном теле И не снимай с нее узды! Коль дать ей вздумаешь поблажку, Освобождая от работ, Она последнюю рубашку С тебя без жалости сорвет. А ты хватай ее за плечи, Учи и мучай дотемна, Чтоб жить с тобой по-человечьи Училась заново она. Она рабыня и царица, Она работница и дочь, Она обязана трудиться И день и ночь, и день и ночь! ---------- Додано в 13:51 ---------- Попередній допис був написаний в 13:43 ---------- Перший пост, з якого почалась тема, не сприймайте як те що я лінива, відкладаю справи на завтра, підвожу людей і т.д. Якраз все наоборот, але проспала якось за молоком. (Погода була сонна) Я мала на увазі що потрібно глибше подивитись в себе, ми себе незнаемо.
Відповідь: Ви собі довіряете? Гм, мабуть я таки маю бути людиною, яка собі ну ніяк не довіряє, Бо я кричу, сварюся, голосно сміюсь, регочу, стрибаю, дурію і всіляке таке. тут варто розмежувати, що для кого означає довіряти собі, чи все таки ми балакаємо про володіння собою. Якщо у мені є злість на щось я краще в помірній формі це зараз висловлю, ніж буду тамувати в собі і нервуватись ще більше. Але...я вважаю, що собі я довіряю. Виплеснути емоції, це ще не означає безконтрольність над собою. Звісно, якщо людина доходить до істеричних станів, то тут треба замислитись чи дісно вона може себе контролювати і довіряти. от так.
Відповідь: Ви собі довіряете? Я собі довіряю в 99% випадків. Але от коли бачу солодощі - вмить перестаю собі довіряти, бо знаю, що з"їм все, до останнього грама І ще деколи можу підвести сама себе, коли потрібно зранечку вставати - я сова хронічна і невиліковна. Відкладання справ на завтра/післязавтра - стараюся позбавитися такої звички. Так потім легко, коли приходить завтра, а ті завтрашні відкладені справи вже зроблені вчора
Відповідь: Ви собі довіряете? А я сприйняла тему, "чи можу я на себе покластися" і аж ніяк не свої емоційні стани і контроль над собою.. Капєц!
Відповідь: Ви собі довіряете? а я взагалі не розумію значення слова "довіряти")) найбільш близька мені думка, що це означає "покладати на когось відповідальність за свої очікування". А люди не мають відповідати моїм уявленням та сподіванням. З другого боку, весь зміст всього - саме в довірі. Коли ти знаєш, що ця людина - завжди сприйме тебе з любов"ю. А довіряти собі - тут в мене когнітивний дисонанс)) ---------- Додано в 18:29 ---------- Попередній допис був написаний в 18:27 ---------- О, да Ви "свой человек"! Класно))
Відповідь: Ви собі довіряете? О, це про мене також. А якщо серйозно, то собі я в більшості випадків довіряю, хоча є випадки, коли спланую робити щось, але в душі вагаюсь. Ага, я інколи так виплескую, що люди зглядаються. Нещодавно скакала з телефоном на вулиці, коли почула хорошу звістку геть забувши, що навкруги повно людей.:radist::radist::radist:
Відповідь: Ви собі довіряете? довіряю собі, особливо в тім, що стосується якихось морально-етичних питань. повністю підтримую висловлювання Lebidka, бо навіть, як у чомусь помиляюсь, то просто роблю для себе висновок і не мучусь через те. те,чого не знаю, питаю в знаючих)
