Розлучилась, розійшлась... що далі?

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

ви самі в це вірите? )))

все що не робиться - все на краще !!!!! і це не просто слова !!!! колись, озирнувшись назад, ви також так скажете, я впевнена !!! щастя вам !!!!

Модер: замініть клавіатуру, якщо її клинить.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Дівчата, знайшла такий вислів Гарсіа Маркеса, який ілюструє те, що після розлуки життя не закінчене, просто це шанс зустріти своє справжнє щастя.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Вірю, навіть випадки знають. Не всі чоловіки ж сво...

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

А може це просто звичка? Все-таки 10 років - це не день, і не місяць разом.
Якщо він пішов, знайшов собі іншу, створив з нею сім"ю, то так йому і треба. якби так сильно любив, то не робив би таких дурниць так швидко. значить він вас недостойний. забудьте про нього і все у вас буде ОК!

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

не знаю чому пишу тут...можливо хочу переконатись зайвий раз, що це не кінець і вже нічого не вернеш. Я маленька, мені лише 21, але біль розлуки вже пізнала((Обоє студенти, обоє познайомились за кордоном, я по обміну, він просто навчався в інший країні на постійній основі. Зустрілись на мовних курсах. Спочатку зацікавив лише тому, що серб. А я вивчала сербську мову в університеті вдома і думала, що хороший шанс мати мовну практику. Тим більше в мене був хлопець з яким зустрічалась 2 рокиі інші ніби не цікавили. Все заскрутились, як це часто буває на вечірці. Таці-шманці. Перший поцілунок. На другий день кава, кафе, сочок. За тиждень закрутилась і на диво мені перший раз хотілось сказати "я люблю тебе". Так природно. Так щиро.Але мовчала. Він сказав перший. Розійшлась з хлопцем, тому що розуміла, шщо навіть якщо нічого не вийде, все рівно це зрада і , що він не мійНе те було, хоча 2 роки разом були. Якось нещиро. Практично почали жити разом. Хоча я знімала окремо кімнату. Раптом що. Познайомив з батьками. Була у них на свята. Все було чудово і щиро. Природньо. ЯК дихати повітрям. Як пити воду. Хоча була проблема. Я по обміну лише на рік. А йому ше тут навчатись. Але ми старались якось те вирішити. прождовжити мені візу. і впринципі це було можливо. Хоча ще дуже молоді, але він говорив про весілля, що спершу мене лякало, але це було так щиро. Бо це було не як бажання, а більше яе перспектива. Тобто без максималізму "давай завтра одружимось",але ніжне "ти мені дорога, що я готовий прожити з тобою все життя". Все було чудово. Не без сварок і дрібних проблем, але ""милі чубляться, тіки любляться". Я по природі не ет, що недовірлива людина, але завжди залишаю частинку сумніву. А тут було навпаки. Я повністю довіряла йому. Тай він не давав приводів ні для ревності чи сумнівів.А потім він поїхав додому на тиждень. і все змінилось, хоча я це розумію тки зараз як постфактум. він повернувся все ніби було нормально. а потім одного вечора прийшов і сказав, шо йому треба побути одному. шо він не знаєє, шо робити далі. шо він не задовгі відносини.коли я запитала чому ж він говорив про любов, про весілляв перспективі і тп. він сказав, шо думав, що зможе. але - ні. шо він ще хоче погуляти, шо якшо я залишусь з ним, то це велика жертва для нього (бо я б повинна була залишитись в іншій країні і чекати його, поки він завершить навчання),а т це велика відповідальністьі шо це означає, що він повинен вибрати дружину зараз,а він не хоче. але я ніколи йому не говорила про весілля. тим більше б не сказала шо дуже горю бажанням зараз. пожившив європі розумію, щов мене ще купа часу для того.Це він більше про те говорив. Коли я запиталась, чи може вні має іншу. вні сказв, шо навіть близько нікого немає хто б йому хоча б подобався. На наступний день після розлуки. Надіслав пісню, тексту "дзвоню тобі. щоб почути твій голос і дізнатись як ти. не перестаю думати про нас. Ти моя єдина. Всі хто був до тебе це простоо промахи, а інших і знати не хочу". через два тижні ми розїхались на свята додому. тепер як виявилось практично на наступний день після повернення в нього зявилась нова дівчина. хоча я дізналась пзнше. На моє питання чому вні зразу мені не скзав, коли я питалдась. відповів, шо розійшовся не через те, що мав іншу, атому шо злякався. Коли ж питались мої друзі, цинічно відповідав "ну я не можу жити минулим, вде пройшов місяць", хоча дівчина в нього зявилась через 2 тижні після нашого розриву. А я не знаю. я не можу його забути. я його не розумію. казав, що ше ні до кого не відчував те що до мене і це було видно. Розум розуміє наскільки паску він зі мною повівся, а серце нікого не признає. я не можу навіть зненавидіти чи розіслитись на нього. Коли ми бачимось - ховає погляд. Ніби боїться мене. Я стараюсь триматись. Ніби все гаразд. Але коли доводиться прощатись - мені дуже погано. За місяць я повертаюсь, і для мене це навіть плюс ніж мінус. Очі не бачать - серце не болить. Проте все рівно постійно думаю. І ніби розум розумію, що все . Він поступив жахливо і жорстоко і егоїстично насправді. Тай різні країни .ЦЕ не те шов одному місті. Шанс на примарне майбутнє - відсутній. Але серце каже, що це моє. Не дивлячись ні нащо готове простити, хоча в принципі вже простило, бо ж кажу навіть розізлитись не можу за нього. Люблю!!!

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Знаєте читаю ваш допис і ніби казку читаю!Так він вчинив не гарно, це мягко сказано, але якби він хотів бути з вами то небоявся би, і зробив для цього все можливе і не можливе!А ви тримайтесь, і зустріните ще своє!Удачі

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Ви знаєте,він просто вас недостойний,поступив жахливо-наобіцяв,закохав,познайомив з батьками(як ознака серйозних намірів),і не зміг вкінці правдиво поговорити.Вірю,що любите,але переконайте якось себе в тому,що добре,що ця людина з вами поступила так,коли ви нічим не пов"язані(ні штампу,ні дітей).Тому,що такі хлопці себе так будуть вести і в сімейному житті.Він вас в себе закохав-все!"следущая"Ви мусите бути сильною і змиритись,і я впевнена,що зустрінете хорошого,люблячого вас хлопця,бо в цього хлопця до вас точно ніякої любові не було,бо коли любиш не відпустиш людину назавжди.Таке враження,що він і не хоче зустрічатись,і відпускати не хоче(пісеньки надсилає).Якийсь він странний,абсолютно не логічна поведінка

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

В принципі страх його виправданий, бо він мого віку. Ще молодий. Вони в школі до 19 років навчаються. Я це прекрасно розумію. і навтіь приблизно нічого не вимагала. Тай мені не дуже потрібно було. Лише, щоб він був поруч))Просто якась така ситуація дивна. АБо він дійсно цинічний покидьок і не треба навіть про нього думати. Що для нього це все була гра. Добре проведення часу. Або ж він дійсно заплутався і хоче новими стосунками забути мене. Не розуміє як бути далі. Бо в нас все якось дуже швидко розвивалось, хоча ми і не спішили нікуди. ЦЕ все спантеличує. І ніби розумію, що неварто побиватись і все рівно все буде добре. Бо так завжди є. Але є багато факторів , які відпустити його не дають.
Дякую за відповіді.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Не думаю, що він такий вже покидьок, він ще просто дуже молодий, малий ще, можна сказати. Хлопці, вони ж пізніше дозрівають в тому плані ніж дівчата, вони в 19 років ще такі несерйозні, дитячі, безвідповідальні.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Завжди період реабілітації після розходження важкий

але чомусь тільки для дівчат, хлопці на тому не дуже зациклюються

Мені після останній стосунків було дуже важко, бо я думала що "це моє єдине неповторне", але як виявилось це не так.
А ще плюс мій характер, я прив"язуюсь і дуже звикаю до людей, і все дуже дуже буквально сприймаю і беру любі речі близько до серця.
Тому після того як ми розійшлись я була майже в депресії, спасили тільки друзі , за що їм дякую, і робота, на якій не було часу відволіктись. Бо маю таку не дуже розумну здатність думати що без тої людини я вже не буду мати що робити, і взагалі не буду більше нікому потрібна, що на таких як я не звертають уваги.
Саме головне чимось зайнятись, тим що подобається, вкладати в це час і всю себе, щоб в голову нічо дурного не лізло.
А з часом появиться іншла людина, яка внесе якісь щасливі кольори в життя, і колишній зразу забувається якби йогоі не було.
Ось зараз я і в пошуках такої особи .....

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

19 років хлопцю - це ще зовсім дитина. Думаю, що зіграло свою роль ваше знайомство з його батьками. Напевно взяли пацана за виштепанці і добре мозок промили, яка дівчина з України, яка женячка в 19 років?
Дивлюсь на свого малого 18 річного, ну то ж "дєцкій сад" з зазіханням на дорослість і самостійність. А логіки не шукайте в його вчинках, бо її просто нема, і не падлюка він ніяка, а звичайний нормальний хлопець якому ще треба вивчитись, нагулятись, а потім вже вішати собі на шию хомут.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Я теж думаю що батьки постаралися. Але то нормально - хлопцеві в 19 рано про серйозне думати.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

в мене період реабілітації можна сказати пройшов. 2 місяці, хоча буває находить вечорами. хоча ці 2 місяці були найжахливішими. якби не моя подруга, дівчинка , яка зі мною тут по обміну також. Ми з нею дуже здружились, я б не знаю, що зі мною б було. Сама, в чужій країні. як згадую, страшно робиться. Якби її не було. Завалювалась заспокійливими. Максимум помагало на 8 годин. Засинала пізно вночі і то тіки завдяки таблеткам. А зранку просиналась від шаленого серцебиття і знову було потрібно заливатись таблетками. Старалась заспокоїтись, але 100 ударів це була норма. Це був мій "спокійний " стан. Алергічні реакції, втрата апетиту і взагалі бажання їсти. Жахлива депресія. Помогли лише подруга і молитви. Думаю якраз молитви мене і спасли від тої жахливої депресії. Зараз все сприймається спокійніше. Навіть дуже спокійно. Вже і бачити його не хочу, щоб не розятрувати рану. Моя проблема в тому, що попри все - я чомусь знаю, що він мій. Хоча логіка і розум переконують у протилежному.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Ну, мому чоловіку на момент нашого одруження було якраз 19. В 20 став татом перший раз. Не можу сказати, що він дитина і тим більш безвідповідальний.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

йому 21 зараз. до 19 вони в школі вчаться і я мала на увазі, що сприйняття світу у них не таке як в нас. Хоча впринципі можна сказати, що і менше 19 за поведінкою. Батьківський слід теж думаю єв цій ситуації, але більш нейтральний "подумай добре, ти її привязуєш до себе. Ти впевнений. Що ви дальше будете робити, якщо вона не зможу залишитись". В принципі якщо вони таке казали то це правильно. Але рішення все ж було повністю його.

Батьки до мене досить добре ставились і думаю не тільки через те, що я його дівчина була. За кілька днів до розриву. Його тату був у нас. Коли повертався. Обняв мене і поцілував, сказавши :"бережи мені Павле і сама бережися". Сестра його казала, що мама їхня постійно за мною питає, як я, як мої справи. Бо з сестрою ми в добрих відносинах. І вона його зовсім не підтримує, але то все-таки брат і його рішення. Взагалі я єдина його дівчина з якою вона пдружилась і в дуже хороших стосунках.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

ой ті хлопці .... тут вам нічого не порадиш, окрім того як пережити це разом із часом. Він зробив те, що зробив.Налякався, втік, чи просто вирішив ще спробувати щось чи когось іншого (якби це грубо не звучало)...але його поряд немає.Це його вибір як людини, як хлопця зокрема. Були хороші моменти - це добре, саме вони мабуть не дають вам злитися.Подякуйте тому і йдіть далі. У вас є друзі - будьте з ними частіше, пошукайте собі нові зацікавлення, хобі - відкривайтеся більше: чомусь новому і новим людям! Це видається лише легким на словах, але повірте дуже дієвим!!!

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

про цинічного паскуду я мала на увазі про те, щов цій ситуації не стиковки з його словами і діями."в мене немає навіть близько хто б мені подобався, але за 2 тижні я вже знайшов іншу, юо ж не жити мені минулим завжди". Хоча мені це все більше схоже на самозахист. Він егоїст. І це було видно в стосунках.але мені підходило віддавати, а вні , щоб приймав.Насправді він добрий, якщо раптом хтось по цій ситуації подумав інакше. Просто може дійсно в нього ніколи такого не було+ молодість. Злякався, а тут попалась дівчинка , яка сподобалась. ЧИм поганий варіант і боліти менше бути і проблему з власними сумнівами вирішено. Він сказав, що злякався, але він не сів і не говорив зі мною "що будемо робити далі? а якщо ти не зможеш залишитись? мені здається подобається інша і я б хотів спробувати якісь ннові стосунки". Це було в один вигідний момент, коли я навіть близько не очікувала, бо все було нормлаьно "мені треба побути одному".


Ще 3 тижні перед нашим розривом ми дуже сильно посварились і тоді я була винна. признаю. І ми по суті розійшлисьі ятоді вперше зрозуміла наскільки мені страшно його втратити. і я змінилась. дуже.в той самий день ми помирились. Він затис менев обіймах і сказав, що ніколи не відпустить, не дивлячись ні нащо. він навіть розплакався. ну як розплакався. Пустив сльозу. Хлопець все ж таки . А сам же за три тижні відпустив мене.
Не знаю чому, але не вірю я в таке закінчення. Я відчуваю, що це моє. Що він моя доля. Можеце навіть плюс. Він погуляє, порівняє, зрозуміє. Я ж йому кривди взагалі не робила. Тай він по суті завжди був добрий зі мною. тільки оце . Сам розрив якийсь негарний вийшов і дивний

---------- Додано в 14:25 ---------- Попередній допис був написаний в 14:24 ----------

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

ми тому і розійшлися, бо його мама думала, що я хочу його на собі оженити. Але це було зовсім не так.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Ось це ви дарма! Так, є певний % що він знову повернеться. Але не чекайте цього. Я знаю як це важко, повірте, зараз переживаю щось схоже, тому я ой як вас розумію. Але будьте сильною, викиньте його з своєї голови. Якщо це Ваше, доля - воно буде, обов'язково, але буде природно, без Ваших втручань. Він доросла людина, прийняв рішення, налякався - отже не готовий. Не важлива причина. Ви маєте думати про своє майбутнє, якщо він так от прийняв рішення розійтись, бо злякався, то що буде у дорослому житті без батьків, коли треба буде приймати важливі рішення?

Та вони, в принципі, не бувають гарними

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

можна в 40, маючи 2 дітей бути безвідповідальним. Знаю.
Не вік характеризує людину.