Відповідь: Страхи другої вагітності Як на мене найкращий лік від страху-то відсутність часу на страх, особисто я nt; була заскочена зненацька другою вагітністю, але на мені повністю старша дитина, дім і робота. і умати про погане просто не було часу, я вірила, oj все буде добре-бо мусить бути) Найбільше я боялась повторення сценарію пологів-але підчитала літературу, настроїлась і зосередилась, і маю чудовий результат, чого і всім бажаю. Сорі за помилки-пишу лівою рукою, маля годується)
Відповідь: Страхи другої вагітності У мене тільки один страх: дуже не хочу другої операції (КР), дуже боюся, як все пройде. Після неї Сашка не можна буде брати на руки деякий час, а він ж не розуміє, ще маленький.
Відповідь: Страхи другої вагітності мені добре відомо, що таке страх! якби я жила ним, зараз була б в депресії десь в кімнаті на Кульпарківській або :rus::rus::rus все в наших руках. якшо самому важко подолати страх - є молитва, є друзі, є близькі, є кохання. свої страхи "лікувала" позитивними книгами, спогадами про хороше, мріями про прекрасне) так, деколи, сама впадаю в паніку, страхи беруть верх- добре, що кохана людина поряд, що розуміє і підтримує. наше кохання - єдине джерело справжньої підтримки і взаємодопомоги. з нього я черпаю силу і енергію, чого і всім бажаю. Кохання творить чудеса. Перед ним усі страхи відступають.
Відповідь: Страхи другої вагітності Дуже правильне зауваження, як на мене. Згідна з Натореллою абсолютно у всьому. Позитивний настрій та відповідні емоції матимуть результат встократ кращий за будь-які ліки. І все лише в наших руках. От і намагаюсь себе щоразу приводити до тями. Колосальним таким способом виявилась для мене остання слінгофорумівка. Скільки там було позитиву! А фантастичних маляток!!! Мені навіть Ірушка довірила потримати Матвійка! Яке ж це чудо. Знаєте, за тих 1,5 год, що мені вдалось з Вами побути я не чула де тисне чи де колить (ну майже). Вчора, наприклад, була на молебені в картинній галереї біля чудотворної ікони "Богородиці Львівської". Способів рятуватись від страхів справді є багато. Мені здається, що головним у цій темі, та у боротьбі з страхами є безпосереднє визнання проблеми. Значно гірше, коли є страх, але людина зживається з ним настільки, що вважає це нормою. О, я собі часто беру Оленкустар за приклад. А ще рідну сестричку... Якщо вони можуть бути надзвичайно життєрадісними, то що ж мені бракує?
Відповідь: Страхи другої вагітності ой, страхи... називається, діагноз - медична (хоч і не вища) освіта, плюс інтернет. як я заздрю зараз собі, вагітній вперше Яка я була непробивна і пофігістична, спокійна і виважена. хоч і було мені всього 20, та поводилась набагато розумніше і доросліше, ніж тепер. Все було ніби непогано до сьогодні. А сьогодні в мене болів живіт збоку, і дурні (ДУРНІДУРНІ) думки почали нашіптувати: а раптом позаматкова? Світ був немилий цілий день. Звичайно, то по-дурному (бо якби то була позаматкова терміном 8 тижнів, то я б зараз тут вам не писала), але я спереживалась чисто геть. Готова була на УЗД бігти підстрибуючи (я, противниця УЗД - в 8 тижнів!!!) і кров на якийсь там сильно хитрий аналіз здавати (я, яка минулого разу на 24 тижні згадала, що місяць тому хотіла стати на облік, а щось не склалось...) Короче, треба перегризти дріт від інету. Бо поболює в мене, скоріше, кишківник, офігівший від кількох тижнів токсикозу. За спокоєм сходжу завтра до церкви.
Відповідь: Страхи другої вагітності ну знаєте - якшо ви боїтесь кольок і годування... нема нічого в них страшного, якими б вони не були, якшо підходити з головою почитайте відповідні теми на ДП. всю інформацію можна отримати в них а треба бути лікарем-психологом шоб порадити сходити до психолога??? а смисл?? смисл слухати того, хто таке перживав, якшо нема бажання чути ЯК те все подолати коли психолог *проробляє* страхи, то часто використовує шокову терапію. заганяє вас в той страх і витягує по кавальчику звідти. шоб не боятись, то треба подивтись в очі всім уявним і наявним страхам. реально дивує, коли хочеш допомогти людям, то ше й тобі рота закривають мені б колись порадив хтось чого доброго, я б дякую сказала ---------- Додано в 23:09 ---------- Попередній допис був написаний в 23:06 ---------- а я навпаки, коли була вагітна вперше (26 років), то дихнути боялась зараз абсолютно спокійна, займаюсь цікавою мені справою. яка дає сили додаткові. не переживаю щодо того, як і шо буду робити/жити/годувати майбутню дитину знаю, шо все буде добре, бо інакше бути не може а колись шось десь кольне, то просто зупиняюсь на мить, даю організму відпочити.
Відповідь: Страхи другої вагітності Розкажу про свій досвід!!! Перша вагітність закінчилась викиднем! Думала я собі що як вдруге завагітнію, буду лежати пляцком і навіть не дихати і т.д. Але коли побачилла 2 полоски вдруге, страхи мої і думки десь пропали. На 8-му тижні поїхала на море, потім в гори, ніяких лікарів, поспішних УЗД і зайвих аналізів! Думала про ХОРОШЕ! Врезультаті щаслива вагітність, майже легкі пологи і здорова донечка!!! Тому і моя порада, негатив далеко і глибоко, а думати тільки про хороше! Більше спілкування з люблячими Вами людьми , хорошо настрою, руху, позитиву!!!
Відповідь: Страхи другої вагітності ой..і сюсі-пусі були...і холодна вода була...в мене..тут..помогло і те,і інше...моїй голові...а потім Бозя помогла нам... те,як хотіла я другу дитину писати не треба, певно...як казала моя духтурка:"Улясь,якби я хоч на 1% хотіла 2 бейбіка,як ти, то вже б була в декреті"... я ніц не боялася (пологи,коліки,ревність,моя вага і т.д.),окрім невдачі знову...і ніц з перечисленого "страшного" і не було..на щастя... і зараз не боюсь нічого,окрім тих самих перживань,чи доношу здорову дитину...
Відповідь: Страхи другої вагітності я дуже люблю ДП, надзвичайно рідко щось дописую, бо якось не дуже люблю те діло, Уляночка, саме Вам або Вашій тезці на ДП колись тут вперше відписала (якщо не плутаю), коли про сумну свою подію написали, бо я трохи раніше таке пережила і так мені хотілося Вас (чи іншу Уляночку) тоді підтримати, але хтось на мене ще й наїхав... карочє... я подумала, що я не дуже "форумна" і тепер як маю час просто читаю, черпаю і щиро тішуся усім гарним новинам на ДП! Natorella - Ви - просто молодець! дуже нагадуєте мені мою одну подружку, яку я дуже люблю (кажу, щоб Ви знали, що маю до Вас заочну щиру симпатію), але здається, знаю, чому хтось Вас не "чує". Хоча Вам це скоріше за все байдуже, але поділюся своєю думкою, бо захотілося. Ви очевидно - володарка сильного характеру і волі і з Вас можна і треба брати приклад таким, як ми, які наче і усвідомлюють свої страхи, а наче й всеодно хочуть просто ними ділитися/не ділитися, корочє "гундосимо і ниємо трохи" (це якщо грубо сказати). Насправді, просто ми люди такі всі різні, і різні речі/слова/вчинки/події впливають на нас по-різному, а тим паче коли ми вагітні... вразлИві, тощо. Скажу про себе і те, чому я не маю підтримки моральної від свого чоловіка і тої моєї подружки, на яку схожа Natorella =)) бо я коли на щось так би мовити "скаржусь", то у відповідь очікую просто щоб вислухали, погладили по голівці, пожаліли, і НЕ давали ніяких вказівок до дій з подолання тієї чи іншої проблеми. Не казали щось на кшталт "тю, от дурненька, ти що, та яка ж це проблма?" ЧОМУ? бо я таким чином сама долаю проблему, просто поділившись нею і отримавши шматочок душевного розуміння, тепла і співпереживання. Є такі люди як я, яким важливо бути почутими і все - мозок якось справляється потім сам, і вже страх не такий і страх. Не знаю, наскільки точно я передаю писаниною те, що маю на увазі, але десь так. При тому по життю до мене приходять "жалітися" багато хто і сама я дуже навіть вмію вислухати, сказати щось влучне і співчутливе, але на жаль, також люблю давати "цінні" поради =) хоча намагаюся уникати ролі порадниці, а інколи просто слухаю або роблю вигляд що слухаю, якщо людина мені не близька а просто "на вухо" сідає...ну то вже повний ОФФ Так що я підтримую ту ідею, що можна просто ділитися срахами і це теж один із можливих шляхів їх подолання
Відповідь: Страхи другої вагітності От не боюсь вагітності, але боюсь налідків. У мене був гистоз і після пологів відходила довше ніж інші здорові жінки. Дякую Богу! що все зараз вже добре от тільки в малятка коліки почались... ну для когось в цьму є зміст, стає легше від обговорення теми. Це не значить шо ті хто бояться знову вагітніти не подолають страх У вас більше впевненості в собі, а у когось такої впевненості немає наприклад... Форум для того і є щоб обговорбвати, особливо коли люди створюють такі теми, то для них є в цьму зміст
Відповідь: Страхи другої вагітності можна і треба, але коли радять ШО треба зробити шоб не боятись, а у відповідь - ви не психолог, то навіть другий раз радити ніц не хочеться маю маму. вона дуже психосоматична (якшо можна так сказати) пояснюю - коли я приїжджаю до неї і сиджу в них 3-4 дні, то вона завжди здорова, її нічого не болить, бо я не підтримую її скарги на здоров*я (є такі люди - іпохондрики, які завжди хворі і так як в них, так ні в кого не болить). кажу - струсись, всьо ок як тільки я їду в львів - вона вже слаба, в неї тиск, її бабуля цілу ніч годує таблетками ецетера. є одиничні випадки дійсно, коли людині треба виговоритись і пожалітись (сама така. як не дивно). але людина вилиє весь біль і їй стає легше. а є перманентне ниття/жаління на себе/на життя/чоловіка тощо. періодичне і заразне так заразне, бо те негативне ваше становище після *виговорення* частоково осідає на співрозмовнику. чому психологи сидять в позі *захисту* (схрещені руки і ноги)? бояться набратись від пацієнтів проблем слово - дуже сильне і якшо воно сказане не в той час, то може обернутись до реціпієнта велииикими проблемами а вагітність - то підсилене в декілька раз прийняття/віддача чи то позитиву чи негативу. я, коли хтось на мене косо дивиться на вулиці/в транспорті, завжди про себе, подумки говорю *нехай те, що ви мені бажаєте повернеться до вас* якшо людина бажає добра, то добро до неї прийде. якшо чогось не дуже доброго, ну то звиняйте - не плюй в криницю, як то кажуть мені ніколи не є байдуже до інших людей. якшо я шось пишу і намагаюсь донести свою думку, то значить мені не вшистко єдно дуже мало людей є таких, чиї слова/дописи я навіть пропускаю не прочитавши я вас розумію. але свої проблеми, чи страхи проговорюю сама собі. не хочу нав*язувати комусь СВОЄ або пишу десь і потім стираю так і виливаєтсья все в рядках і проживаєш то знову і нікому не виснеш ---------- Додано в 00:11 ---------- Попередній допис був написаний в 00:09 ---------- то виглядає як - давайте тут поплачемось, але робити ніц не будемо?? мене хоч хтось зрозумів, шо я тут накалякала? а то певно піду до професора най мене лікує
Відповідь: Страхи другої вагітності Можливо треба. А ви шось розумне сказали про те, як таке подолати? Я готова слухати, але по темі, а не так: відкиньте всі страхи і все. Де є то добре шо ви порадили? Теж були страхи, тільки при першій вагітності, при другій у вас все по іншому, тому напевне така реакція. Це теж страх і як з ним боротися? ---------- Додано в 23:27 ---------- Попередній допис був написаний в 23:22 ---------- Так це ж ви запропонували йти до психолога. Поради не було окрім того шо не беріть дурного в голову.
Відповідь: Страхи другої вагітності де є те мудре, на шо треба пораду дати? ви написали про кольки і годування вам порадила - читайте матчасть тут не треба бути психологом. треба бути мамою не підходять вам такі поради?? майтесь
Відповідь: Страхи другої вагітності Тобто всі хто боїться мамами не є, і хто мається теж. Порада - не перживати - порадою не є, просто так пишете аби шось писати, а от шоб по темі - нема. Чого всім і бажаю.
Відповідь: Страхи другої вагітності Мені здається тут не може бути якоїсь толкової поради, чи то пак дієвої, бо як дам пораду - одразу накинуться, чи почнуть огризатись, це я дуууже добре помітила, але форум і є на то щоб висловлювати свою думку, подобається вона вам чи ні. Розкажу про себе. Першу вагітність я дуже чекала, і після двох років я врешті дочекалась свого чуда. Два роки це ніби не багато, але як пояснити чому молода здорова кобіта не може завагітніти? Різні думки в голову лізли. На протязі всієї вагітності мене огородили від усіх проблем, клопотів, домашніх справ. Я тільки насолоджувалась своїм станом. Навіть спала по 5-6 годин, тому що не змучувалась, на роботу не ходила, одним словом відпочивала як тільки могла. За маля не переживала, знала що з ним все гуд. Вдруге завагітнівши, сину було рівно рочок, теж не боялась нічого, на облік встала аж на 35 тижні щоб обмінку дали до пологового, правда для себе здавала аналізи - кров, мочу, два рази на узд ходила. І теж знала що зі мною та малятком все гаразд, так мені внутрішній голос казав. Чесно кажучи ми більше дітей не планували, так як добре усвідомлюєм що тим двом треба щось дати . От третя вагітність була для мене шоком. До мене довго не доходило. Якось вже все впорядкувалось, діти зайняті своїми справами - танці, школа розвиваюча, в мене також робота для душі , одним словом як грім серед ясного неба. І якось так неспокійно, до лікарів ходила від самого початку вагітності. Добре що лікарка попалась з головою, лишнього не призначала, не страшила, одним словом та що треба. Десь з місяця п'ятого в мене почали погане показувати аналізи, отікала неймовірно, ноги як кувалди, благо було літо, то хоч з одягом та взуттям не було проблем. Тонус постійний, короче мені було зле. І такий страх незрозумілий...все не так, все не то. Субота, зранку як завжди тре за меншим придивитись, йому на той час 2,5 роки, шило в одному місці, нема часу на себе. І щось замічаю що не ходить мій карапуз в животику. Подумала може собі відпочиває, тай далі зайнялась своїми клопотами- дітей звозила на танці, погуляли,попоїли морозива. І далі тиша. Вже біля пятої мені вже погані думки лізуть, і не марно... Приїхала до лікарні десь біля восьмої щоб пересвідчитись чи все гаразд - ктг зробили,лікар довго слухала мене, каже ніби серцебиття є, але воно перегукується з верами моїми, така що для впевненості відправила на узд. Вихідний, вечір, лікаря чекала десь годину , бо зайнятий був на пологах. Дивиться на екран, щось записує, зі мною взагалі не говорить.Питаю - мовчить. Коли сказав що можете вставати - знов питаю, а він каже що все, дуже вам співчуваю. Тільки памятаю що в думках - не може бути, не може бути...і сльози. Дуже сумую дівчинкою яка не зі мною, інколи сижу і плачу, думаю що зараз їй би було десь 7 - 8 місяців,в дитячих магазинах сльози накатують при баченні одежок для немовлят . Я не планувала вагітність, застерігалась, але не пильнувала постійно. І ось результат - знов вагітна. Яка то була радість,передати не можливо. Чоловік сприйняв спокійно, а я літаю. І знов така умеритворенність, благодать чи що, пояснити не можу. І знаю що все в мене гаразд, особливо нічого не безпокоїть, до лікарів не ходжу, для себе здаю аналізи, тиждень тому на узд ходила - так сказали що все в нормі, ні тонусу, ні всякої б'яки нема, а ще видивились дівчинку. Ось зараз думаю що все таки вона до мене вернулась, хоче бути зі мною. Слухайте себе, своє внутрішнє Я, по можливості усі погані думки гоніть від себе, так як роблю я . В мене теж є страх що все повториться, що знов не доношу, але на корні себе сварю і кажу що все буде файно як ніколи, і моє нутро каже що все добре (може то самонавіювання,але як по інакшому?)
Відповідь: Страхи другої вагітності От і я про те. А якшо маму, яка хвилюється відпарвляти до психолога, бо інші не хвилюються, то шо тут може сподобатися.
Відповідь: Страхи другої вагітності Я про дівчинку мріяла після Кірюшки...і мрію в майбутньому... Але боюся КР. Бо другий у нас хлопчик, але видно Богу видніше було кого мені дати... І не уявляю терпер нікого крім Матвійчика))) А дівчинки все одно хочеться. Чула, що якщо жінка народжувала перший раз природньо, а другий раз КР то можуть дозволити народжувати природньо. Реально знаю жінку, якій таке дозволили. І все добре і з нею було , і з дитиною. Ніхто нічого про це не знає?