Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Ні

п.с. я також була щеплена й також хворіла по повній програмі.

 

Пишіть-пишіть поки я з телефона. Потім не ображайтесь. Клони, офтопи, тролінг - в мене все записано.

 

Вирішила сьогодні вперше відчути на власній шкірі - що таке ота Чорна П'ятниця. Пішли з чоловіком зранку у Форум. Людей, до речі, не так вже й багато було(10 ранку). Ну такоє...Як прийшли, так і пішли. Те, що я собі примітила на днях, немало акційної ціни. А решта - знижки якісь кволенькі. Висновок - не така вже й та П'ятниця чорна. Забрала малого з садочка в обід - весь комбінезон в болоті. Ходили гуляти називається. Ну але добре що так, бо в деяких садках яслі не гуляють зовсім. Вчора нарешті вже побачила рекламу по ТВ про "Свято наближається" Усьо...Сигнал пішов. Та реклама то для мене точка відліку. Поки її не побачу - ніякого новорічного передчуття немає. А тепер все-треба в'язати шкарпетку на подарунки. З цієї нагоди глянула вчора "Три горішки для Попелюшки". Обожнюю цей фільм. А пісня яка там в кінці Ну і головна врочиста проза - за два тижні закінчується моя декретна відпустка і я виходжу на роботу. "І хочеться, і колеться". Як я ото цілий день без свого гнома буду, і головне - як він без мене? Найбільше, що дратує - доведеться знов зранку кудись поспішати, а я вже так звикла до розміреності.

 

о! я теж його обожнюю. і пісня супер. переглядаю кожен рік на свята)

 

ой не кажіть, я рік тому хотіла придбати годинник, але довго думала чи справді він мені потрібен, бо ж годину можна і на телефоні подивитись. приходить сьогодні реклама- знижка 50%

(справжні -50%, без попереднього підняття цін)

на ці годинники. і боряться в мені шопоголік і раціоналіст вже пів дня

 

Вдома. Вдома, вдома, вдома!!!
І навіть помірно прибрано
І їсти є
І 24 грами винця є
і кілограм мандаринок є, і вже пахне, пахне святом.
Я так радію, наче завтра вихідний а завтра я працюю на двох фронтах, але в ролі "супермолодця". Супермолодцем я бути люблю, тим більше, що мені важливо виконати всю кількість роботи, а коли - не принципово. Навіть маю вибір - з дому чи з офіса працювати. І навіть є в тому якась інтрига... а що як і справді прийти в порожній офіс, куди весь світловий день зазирає сонечко? Побачимо-побачимо.
"Чорна п'ятниця" мене жодним боком не зачепила. Шопінг як заняття я не люблю, а конкретних речей мені зараз не треба.
Мураха, щоправда, різко виросла з колгот. І видовжилась, і солоденькі ляжки стали м'якші Поважила - справді набрала кілограм цілий. Моя золотюсічка. Але колготи - то так, повсякденне. Куплю іншим разом.
Врочистість - нарешті сьогодні Вірусі щось не сподобалось у Сергійковій групі садочка. Її втомили заняття - підготовка до школи. каже, що в її групі бавляться більше. Я це всіляко обігрую, бо ще понеділок і максимум вівторок - і треба повертатись на мурашине місце. Уф, як то буде, як то буде...
Ще врочистість - Дмитро. Як він старається вчитись, скільки всього у нього переходить в повністю самостійний режим. Зараз, оцінюючи речі реально, я розумію, що багато чого встигаю в повсякденні саме завдяки Дми. Вчора він пішов на ДН однокласника - і я з 16 до 20 втомилась надзвичайно. От зараз я пишу до вас, а він бавиться з малявками в айкідо. Звичайно, в нього теж бувають заскоки, але від вересня до зараз він настільки подорослішав, що я сама дивуюсь. Підозрюю, завтра день проведемо з ним разом. Треба буде купити його улюблену шоколадку і влаштувати какао-кавування.
Ну і не без гумору. В середу я в тролейбусі... застрягла потягнулась компостувати квиток, і якось протиснулась повз поруччя, а назад - ніяк. Смик-смик. якось видихнула і вислизнула. Але я вже така величезна і неповоротка, що дуже незвично. Зате педікюр минулого тижня таки зробила, і тепер почуваюсь "дівчиною на мульйон" - блискітки, краса і акуратність. Мій перший гелевий педікюр. А тепер ще і стрижка, і нині ще й дійшли руки підмалювати очі... не намилуюсь собою, аж смішно
треба поставити ті гарні ноги кудись повище на подушку, помилуватись і лягати спати. Можна й вже.
Гарного всім завершення робочого тижня!

 

Я теж хочу написати з приводу знижок сьогоднішнього дня. Перш за все ура!ура! в ашані купила все що хотіла. А от південний мене розчарував: максимум 20% знижки і то на товар який ще з минулих колекцій. Щось гарне і стильне без знижки.
Далі теж врочистість: мої навики як водія покращуються )) Практика своє дає ) Але відвоювати в чоловіка машину непросто, тому практикуватися доводиться не часто.
Ще велика врочистість : ми майже здорові. І то головне)

 

@Dominika , а здавалося б ще зовсім недавно в нас тут вагітні лінієчки були, і тих три роки, здавалося то таааак багато. І коли вони пролетіли? В нас теж менше як за місяць три )))
Сьогодні гуляли , така гарна погода. Правда, діток чомусь зовсім не було, ну але поки малий з соплями, то ми стараємося уникати компаній, ну то нам все одно. Сьогодні мали в гостях братика, такого самого смаркатого, так що мали компанію і на гуляння і на розваги вдома ))) свої завали вже потрохи розгребла, деякі вже по другому- третьому разу. Печеться хлібець/заєць, чоловік забрав малого і поїхали до Жанни за варениками, а я тут )))

 

Врочистість 1: почала нарешті ловити кайф від своєї роботи

Якщо в когось виникає логічне питання, навіщо я робила те, що мені не подобалося, відповідаю: бо люблю ще й дитину, чоловіка, танці, свій інтернет-магазин та фрілансити, і саме ця робота давала мені час на все це, забезпечуючи невеличку фінансову подушку.

Проза 1: ніяк не здійсниться моє потаємне бажання. Кого я не дуже дратую, побажайте мені подумки успіху, буду вдячна
Врочистість 2: зараз підемо з малечею пекти печиво (імбирне без імбиру, не питайте). Аня тааак любить кухню,

навіть посуд мити,

що за 2-3 роки сміливо можна на "Мастер Шеф. Діти" відправляти. Стоїть часом над душею: "Ну дааааай я тобі допоможу".

Сонечко моє маленьке

Проза 2: Дали мені на ремонт ляльку з садочка. Ви б бачили цю красуню: на голові мочалка з волосся, розмальоване обличчя, тіло кольору хакі (було біле... вона м*якотіла). Їх там 2, обидві у такому стані. Ні, я-то з волоссям вже розібралася, тепер там симпатичний білий беретик, прив*язаний до волосся-мочалки гачком, але без сліз не глянеш, чим діти граються. Вже 2 нормальних більших пупса купила їм в групу.
Врочистість 3: ніби-то виступаємо у наступну суботу.
Ось така зебра намалювалася станом на ранок. Сподіваюся, до її п*ятої точки ще далеко.
Усім вдалих вихідних!

 

А мені так і не вдалось полюбити свою, терплю з тої ж причини фінансової подушки. Думала стане краще, а стало ще важче...Але бачу, що чим далі, тим більше вона мене вимотує. Вже так часом втомлююсь, що забуваю купу речей, комусь передзвонити, відписати, щось купити...А в пт ввечері я людина-автопілот, роблю все на автоматі, бо неймовірно втомлена...Що вихідні не завжди тішать, хоч я їх розвантажую як можу, щоб відпочити та поновити сили...Балансую між бажанням звільнитися найближчим часом і потерпіти ще з пів року. Як уявляю той щасливий день, коли нарешті звільнюсь, то відразу хороший настрій повертається і світ здається милішим)))Погодилась на цю роботу з цікавості, але бачу, що даремно. Так що, думаю, в близькому часі напишу вихвалялочку про звільнення, бо мені шкода витрачати час свого життя на ту постійну нервотрьопку.

Бажаю вам успіху, щиро-щиро, побажайте й мені
Ну і до врочистостейСкоро завершується мій експеримент "Рік без кави", сама в шоці як я змогла стільки витримати, але як кажуть випускники Гарварду We did itЩе трішки і я зможу знову насолодитися моїм улюбленим лате. Смачненька італійська кава вже чекає свого часу Х. Цікаво яким буде смак кави після довгої перерви? Певно як вперше)))хоч тепер і не планую пити каву часто, але вже дуже скучила за нею. Спочатку було неймвірно важко, але згодом, я зробила цікаве відкриття, що кава, яка постійно рятувала мене від низького тиску, його і провокувала...Так, так, сама була в шоці. Бо спочатку він ще більше падав і я була як сомнамбула, і хотіла плюнути на ф*г на той подвиг, а потім ...нормалізувався і я забула, що таке низький тиск. Ось такі цікаві відкриття дають такі експерименти.
Так Святий Миколай зраненька порадує мене італійським лате.

 

Так, це мене свого часу теж здивувало, але механізм впливу кави є таким, що нормалізувати тиск нею таки не можна, тільки "рубанути" по тиску, а потім він полетить ще нижче вниз. Рік без кави? Респект, оце так витримка!

А я йду собі зроблю. Бо я нині Лунтік. Спала аж з 23:00 до 02:00, а потім з 06:30 до 09:00. Вуцька двіжувала, щось неспокійно спить. Враховуючи мого малюка і кінець робочого тижня, ця кількість сну - це ультрамало. Працювати буду таки з дому, не годна ніде вийти наразі, хоч і сонечко. От закінчу одне з завдань, голову помию, поїм, на людину подібна стану. Тоді дороблю все інше - і поїду куплю собі журавлинки і ще дечого. Це буде ввечері, коли небо буде фіолетове з рожевими відблисками над Вікторією Ґарденс
Ще з завдань на нині - повідпирати свій одяг. "животата хвороба" в загостренні, і пуховик і сукні всі у плямах на животі.
Хочу цукерок, з коробки. Здається, є такі маленькі коробочки... ото треба мені одну.

я так хотіла собі вагітну лінієчку, а тепер думаю, що то несправедливо стосовно старших дітей. А чотири ж лінієчки не буває... Сама постійно забуваю свій термін. Тож поставила на телефон трекер, і час від часу перевіряю себе в системі координат реального часу. Сьогодні подивилась відео з садочкового свята Дмитрика, майже 5 років тому (5!!!) Він там такий маціпусінький, такий пухнасто-білявий, і ще без того мужнього підборіддя і чола, які вимальовуються зараз. Пташеня чудове. А я там вагітна Вірусею на 21 тижні, і живота у мене нема зовсім, і річного Сергія запросто тягаю на руках. А зараз термін менший, живіт величезний, і картка доступу в офіс, яка падає на підлогу - це просто до сліз, не кажучи про те, щоб когось ще підняти. Які ж різні ті вагітності...
Вусатий (безвусий, ттт) нянь, забравши менших дітей на дачу, замовив якийсь цікавий буряковий салат. Як думаєте, буряк варений, консервовані сливи, сир фета, спеції - щось з того буде чи ні?
Але то інше завдання, до якого ще далеко.
може, ще тут напишу нині, бо мені ця тема дуже приємна і помічна
гарної всім суботи!

 

І в мене нянь забрав малюка))) правда, мацьоп і сам відмовився мене брати з собою, я то думала поки сонечко треба йти на вулицю, а він мені " мама, я йду сам з татом, а ти сідай і розмальовуй своїх котів ( то я розмальовка собі для релаксу купила)
Ну, думаю, хай ідуть, малий дуже до мене прив'язаний, хай трохи звикає проводити час з іншими. Таки дуже надіюся, що з квітня таки ходитеме в садок. І то навіть справа не в тому що я хотіла б хоч кілька годин в день мати " вільних" а в тому, що я не вмію так займатися з дітьми як вихователька, ну і до дітей він дуже хоче, але з мамою, от так. Ну побачимо.
А я собі просто лежу, щось болить мене голова (((

--- дописи об"єднано, 25 Листопад 2017 ---

Ага, ну і ще Вінницька прийняла мене у друзів на ФБ ))) так що я тепер зможу переглядати її пости як тільки вони з'являться. Ну і вже перепис в'ялених помідорів собі в неї знайшла. Обов'язково зроблю, бо вони мені зараз аж пахнуть, а знимка там яка ммммм.

 

Щось забагато я собі всього позалишала на суботу. От тільки половина тої суботи пройшла, а я вже мертва. Ніби планувалося зробити одну роботу, а воно одне тягне за іншим
Крім того, в мене прибавилось доглядальників. Крім чоловіка і дитини, у мене ще є шиншила Вона мала пожити в нас лише 3 тижні, на час братової поїздки. Але тут чоловік клявся-божився нехай лишається, дитина з нею бавиться. Він буде за нею доглядати. Ага. Окрім як зранку насипати корм, більше нічо не робить. А та клітка на пів кімнати, вибачте, гімно по всюди, і кричить вночі. Я люблю звірят, але ця якась зовсім не до любові. Втікає і пищить як її гладити. Думаю, скоро я її відправлю додому
Загалом, дякувати Богу, всі у нас здорові. Це і є найбільша врочистість Гарних всім вихідних

 

Привіт дівчатка! Щось давно я тут не писала. Але видно було не до того. Хоч нічого дуже не змінилося, я і далі в пошуку роботи, видно зашвидко похвалилася, що дуже багато пропозицій!? Ну але я терпляча, тому очікую на супер пропозицію!
Вдома, все менш-більш нормально, сьогодні були в гостях куми, святкували День народження нашої сім"ї. Погода, як і багато років тому, шикарна і сонячна. А так то все без змін, побут мене поглинає, хоч я дуже стараюся триматися на поверхні. ВСІМ ГАРНИХ ВИХІДНИХ!

 

шось ті хвороби так прозово нас вчепилися... щойно почала трохи відходити від чоловікового лікарняного лікування, а вже малеча захворіла. Три дні температури 38-39, нині наче легша вже, зате захрипло бідацтво, як гавчик маленький гаркотить-хрипотить, весь час плаче,

що в ротику болить (видать першить те горло капітально), я зі злості вже в такі критичні моменти пшикаю їй орасепт, бо реально незнаю чим ще допомогти. Той лісобакт і ісламоос, то якісь ліки повільної дії, та і вона їх трохи цьмакає, а потім проковтує.

Добре, що нині трохи відсипається вже вдень, то і мені відпочинок, і їй на виздоровлення, а то спала минулі дні 30-40 хв і вставала з плачами.
Чоловік весь минулий тиждень майже вдома хіба ночував, теж мені то додало до виснаження. І вчора, будучи вже добре вимотаною тим всім, а особливо дитячим скигленням, таки не мала сил, щоб не сваритися і не бурчати. Ще й не вийшло мені сходити в один магазин, чим планувала себе потішити і відновити. На додачу ще й одна з бабусь, будучи дуже турботливою, так накрутила себе, а потім всіх навколо, що допомоги не вийшло від неї взагалі ніякої, хіба всіх гарненько пересварила між собою вже перед сном.

Так що в пошуках врочистості довелося майже втікати з дому вже коли смеркало і я взагалі незнала куди йти і що робити. В наплечнику була книжка, але де ж її читати? На нашу улюблену кавову "точку" йти не хотілося в такому настрої. Але треба було до аптеки, що поруч з нею, а там вирішила, що забіжу скоренько , візьму якусь кавку з собою і просто буду трошки бродити. Але як зайшла!! Аж мені весь світ перемінився в одну мить - за прилавком стояла пані, якої я вже пів року там не бачила, і про яку син власника мені якось сказав, що вона вже не працює, бо поїхала на заробітки в Італію. Мені так насправді її не вистачало. Бо то неймовірно позитивна людина, в ній стільки енергії, життя, доброти. Тепер собі думаю, що свого часу я не так хотіла йти на ту каву, як на кілька хвилин теплої розмови з нею. Вже самою своєю присутністю вона додає затишку тому маленькому магазинчику, я навіть на початках думала, що вона і є його власниця.

Та, на жаль, вона повернулася на трошки, владнати справи з документами, а тут її попросили підмінити одну з дівчат на два дні. Зізналася, що хоче їхати далі в Італію, бо вже відчула смак того заробітку, і хоче продовжувати. А я якось так як мала дитина почала впрошувати її не їхати, ну або щонайменше не затримуватися там, і скоріше повертатися до маленької донечки. Ех... то вийшла водночас і радісна і сумна зустріч

А в куточку так звично сидів сіньйор Хуліо, і з ледь помітною усмішкою злегка кивав мені на знак привітання.

я так часто думаю - чого він стільки часу сидить в цій кав'ярні, яка до того ж навіть нормальною кав'ярнею не є - один "барний" столик на 4 крісла вздовж вікна. Але бачу, що вже отак багатьох постійних клієнтів певно знає, часто з кимсь балакає, мабуть воно розбавляє йому домашню самотність. І мені вчора теж розбавило - всього дві людини, дві привітні усмішки і всі мої печалі, перевтоми вивітрилися геть-геть далеко.

Оце сиджу, пишу , згадую і знов мені стає тепліше, навіть від самого спогаду. Так що з кавою "на шпацер", я пішла собі спокійнісінько в цум, купили трохи чогось дитині для забави, ну і собі дечого.

Великодню вишивку, якої вдалося зробити небагато таки пора замінити на щось новорічно-різдвяне. Так що витягла я вчора запаси фетру, старі викрійки, будемо робити собі забавочки на ялинку. А ще дуже хочу нині-завтра зробити пробну порцію імбирного печива і спробувати його розмалювати, будемо мати хоч якусь розвагу з донечкою.

Нині ще мріялося втрапити на Літургію, та все ніяк не можу залишити дитя без мами, так вона хоче бути зі мною весь час, та і на чоловіка не можу лишити, на жаль не маю довіри до нього по деяких пунктах. Так що може вийде ще на 18 год. сходити, а може вже й ні....

Здається, від цього виписування-виговорювання таки стає легше, тому дякую всім!

 

Незважаючи на невпинний дощ, ми вибралися трохи з хати. Це точно врочистість. З такою погодою прогулянки не приносять задоволення, а моя дитина ще й не любить одягатися. Хоч то певно так всі діти. А ще зима не почалася. Як подумаю за той комбінезон, то мені кепсько стає. Розумію вже свою помилку з комбінезоном, розумію чому всі так стараються купувати фірмові комбінезони типу Ленне, розумію різницю між фірмовим і українським виробником. Ех (( Іноді доводиться набивати власні шишки...
А в магазинах починається підготовка до свят. Як я люблю розглядати всі ті чарівні дрібнички, особливо все що стосується ялинки і ялинкового декору . Але чомусь цього року в мене немає творчого натхнення. Чи то я зневірилася у собі, чи може критично оцінила свої творчі здібності. Дивлюся на всю ту красу і розумію, що то зовсім інший левел...
Ну ще трошки і нас чекає купа свят та гарний настрій

 

Хочеш врочистість - організуй її собі сама Хоч день почався досить прозово і я погиркалася зі своїми хлопцями при виході з дому а ще до останнього переживала чи бува зовсім всі посиденьківчанки не засопливляться і не поміняють свої плани... Але ура, вечорниці номер раз відбулися то моя сьогоднішня мегаврочистість
Дуже рада була всіх бачити - було смачно і затишно, потім згадали про рукоділля нарешті , настригли сніжинок, переділили отриману красоту далі було гамірно, розмови про все на світі, потім нарешті "серйозне" рукоділля завдяки в'язальницям і вишивальницям. Ех, що там дового розказувати - було чудово
Проза - я за день, певно наїла зо 1,5 кг, бо ж треба було перепробувати всі печеньки на вечорницях . А потім, вже стоячи на порозі, ще доїдати тортики "бо ж, дівчата, треба доїсти щоб не пропадали" , вдома муж організував ще запечену курочку, якою я то все безобразіє зверху засипала, для заспокоєння совісті прикривши кількома ложками салату Тепер лежу пузом вверх і думаю як би то піднятися щоб нарешті вкласти дитину спати (ага, мої мрії вкладати Влада до 22:00 нараз так і залиишаються мріями ).

 

У всіх якесь рукоділля, якісь підготовки до Різдва.
А я - мама, яка не може допомогти навіть аплікацію в садочок зробити дитині. Не вмію. Нічого рукодільного не вмію. Аплікацію, правда, майже придумала. Зробимо на картоні щось з ватяними дісками, блискітками, домалюємо трохи - і буде зимово, яскраво, гарненько. А вигадувати щось "для затишку"... чи вишивати... я все так думала, що от колись захочеться мені вишивати, навчуся - і вишию собі сорочку. А ні, тридцятник успішно минув, а вишивати як не хотілось - так і не хочеться. Треба буде собі купити.
Мене якось питали, чи не хочеться мені "створювати затишок" вдома. А мені не хочеться нічого отого саморобного, хочеться підлогу вимити і порядок на полицях зробити. Щось типу звички "не лишати слідів", якої чи то не хочу позбуватись, чи то недостатньо стараюсь... не знаю.
Якось сумно воно читається, а насправді - ще одна особливість. Нема що мені відповісти на "Який твій улюблений фільм?" чи "яка твоє рукодільне хобі?".

о, це теж моя вчорашня проза але все було дуже смачно, тож я собі не шкодую. І це теж так про мене

А ще одна причина, з якої я знову спокійно ставлюся до їжі - нормалізувався тиск (сподіваюсь, це буде закономірністю) і цукор в крові. Я знову людина, яка має право жити нормальним звичайним життям. І живу. Попереду ще обстеження, які трохи таки хвилюють, але останні результати потішили і розслабили мене.

ялинка біля КК змусила мене зупинитись і зазирнути в календар.
Я люже люблю все це новорічне, передноворічне. Передріздвяне теж. Різдво святкую останні 10 років, це прекрасне і окреме свято, свято духовне. А Новий рік для мене - час земних, матеріальних підсумків та планів. І час вечірок. І час див. І час пригод. З пригодами обережніше стараюсь, пригальмовую на поворотах Але яка ж це чарівна пора! І жодних там "ой, понеділок", "ой, хляпанина"

 

То для дрібненьких діток Ленне, певно, добрий. Ну в нас так було, коли народився малий мали Колумбія, реально крутий комбез. Я тут на форумі б/у купувала. Потім на рік Ленне, а на два, купувала тут у Люди, Магік українського виробництва, то дуже задоволена. Минулу зиму відходили, і цю планую. Якби Люда свою тему знов відкрила, то однозначно взяла б ще один.
В нас трохи проза, мацьоп закладений, в мене горло роболює і голова якась квадратна, гуляти не йдемо, бо мокро. Їсти варити треба, трохи поприбирати, посудомийки погрузити, а я так не хочу (((. Ще й мацьоп мультики дивиться, треба припинити. Ех в одній темі пишу, що хочу у всьому бачити хороше в радіти кожній хвилині, і знов нию. Ну як то навчитися всім тішитися? І все робити з радістю?

 

@KAPUCHINKA от в нас якраз ще маленька дитина... А в тому кобінезоні руки до купи складно звести і її то нервує. На другий рік буду мудріша, бо там взагалі ходити вже буде і треба щось зручне.
А по темі: возила сьогодні кицю до ветеринара, сама! через центр! То для мене подвиг, а в таку погоду буду вимагати від чоловіка медаль, бо ще і його підвезла на роботу. Тепер мені вже не страшно їздити в центр. Останні дні якісь досить продуктивні видалися. Ще би грошей побільше, бо азарт маю до реалізації планів, а ресурсу малувато.
З понеділком всіх!