Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Не знаю чи це в ту тему і чи взагалі варто писати, чи маю таке моральне право.. Але пишу.. За кілька днів померло двоє моїх знайомих - хлопець і дівчина. Обом ще й 25 не було. Вона - померла при операції, він - загинув.. Я щось взагалі не розумію що зі світом відбувається...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

В дитиночки, хлопичика, щонещодавно відсвяткував 2 рочки, хресний синуля чоловіка сестри виявили рак крові, 80% кістного мозку уражено.
Не можу, сльози самі течуть весь вечір, і розмію, що сльозами не допоможу, але так боляче, що не можу стриматися.
Дитинка останній рік дуже хворіла, з лікарень не вилазили, то бронхіт, то пневмонія, то кашлюк, то кишкове. З весни почав марніти на дуже схуд. Останній раз з лікарні виписали, сказали, що вилікували. Мама і тато з ним поїхали до родичів в Білорусію, там дитяткові знову стало зле, здали аналізи і - рак крові.
Вже роблять переливання, треба великі (для тієї родини космічні) гроші, мама з дитинкою там лишилися, тато сюди приїхав.
Боже, то найстаршніе найбільше в світі горе - хвороба дитини. І за що воно таке маленькому ангелятку. Лише 2 рочки дитинка прожила.
Так хочеться допомогти, зробити щось таке, щоб дитинка одужала. Не вірится - зимою на дні народженні племінниці він з моїм синочокм так добре бавився, не віриться.
Не знаю, що робити...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Нічого нового.
Життя.
А поряд з ним смерть. Завжди неочікувана, раптова.
І до нас колись прийде.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

якщо колись до нас -то одне, але коли до малесеньких дітей....то дуже страшно і боляче...напевно, найстрашніше в житті

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

ні, найстрашніше -то байдужість і відсутність любові! а смерть- то по суті просто перехід від одного до іншого...і за нею завжди слідує народження! То є два природні процеси- смерть і народження, як ніч і день, які приходять на зміну один одному. Ох, просто потрібно багато сили, розуміння і мужності усе те,що відбувається сприймати з мудрістю і покорою. Знаю, що важко, але і знаю ,що можливо.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

може й так... бо як би не байдужість наших львівських лікарів, то діагноз поставили б раніше і було б більше шансів. А так - лікували, гроші справно брали...
Як? Як можна не помітити? 80% ураження - це ж не за день-два сталося

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Онкологія в діток розвивається дуже швидко, дітки швидко ростуть, клітини діляться швидко, як нормальні, так і злоякісні, нажаль...
Я цим питанням задавалась кожного разу, як приходила в гематологію (а там були і 2х місячні малятка) на заняття, чому саме дітки, які в своєму житті ще нічого поганого не зробили... Відповіді і досі незнаю...
І дійсно, найстрашніше це байдужість, тому що звертають увагу на онкологію лише тоді, коли хворіє хтось зі знайомих, а хворих діток які потребують допомоги дуже багато...
Коли була благодійна акція і ми проводили аукціон речей, які робили разом з онкохворими дітками на заняттях атртерапії - збирали гроші у скриньки на яких були зображення онкохворих лисих діток - то більшість відвертала обличчя зі словами - "ой не показуйте, то так страшно, я спати не буду..." але якщо на проблему не дивитись, то не означає що її неіснує...
Зараз головне не шукати винних - хто пропустив, не долікував, а активно діяти - шукати спонсорів, благодійну організацію, яка візьметься супроводжувати дитину (в нас є Крила надії) в них великий досвід, контакти.
Наскільки я зрозуміла, дитинка в Білорусі - це вже на краще, бо в цій країні є база даних донорів, практика пересадки, нажаль в Україні і цього немає

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Потрібно вчитися сприймати все з розумінням справедливості того,що відбуваеться. Мине час і прийде розуміння, що все що стається- на краще. Навіть найстрашніша трагедія обертаеться з часом на добре.
У Булгакова є епіграф до твору "мастер и маргарита"-
-- Я -- часть той силы,
что вечно хочет
зла и вечно совершает благо.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

так... дівчата....
пардон, конєшно...
тема потрібна на злобу дня і це все надважливо, правда....
але, нині понеділок і всім треба тиждень добре працювати, бавити дітей,виношувати, жити і радіти...
я бубука, але в мене ще й плаксивий настрій.... а оленцістар вообще в цій гілці "не мєсто" - на квіточки йдіть дивіться і повітрям дихайте...
всі дружно беремо себе в руки і живемо далі
(хоча ви й не уявляєте як передостанній допис для мене важливий...)
я не пропоную закпувати голову у пісок, але просто, бережіть себе усі....

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

+1, хоч зараз і не певен, чи правильно було повертати з того Світу 2-місячну Оленку, попри Волю Божу...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

дуже сильні люди ті, що мають силу боротися з бідою і водночас не опиратися Божій волі...
вчуся того і не маю сили навчитися...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Дяк.
А шо толку? (с) :xaxa:
Легше від того не стає.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Про дитячу онкологію Пишіть сюди! http://www.posydenky.com/showthread.php?t=33056&page=75

---------- Додано в 09:16 ---------- Попередній допис був написаний в 09:15 ----------

Варто!!! і ви ще не раз в житті в цьому переконаєтесь! Така була Божа Воля!!! А вона завжди вірна!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Вчора було 9 днів, як загинув наш знайомий...36 років, двоє дівчаток 3р і 6 р. і жінка на 3 місяці вагітності - дуже хотів сина...

два тижні тому, собі на Володимира купив нову машину, повертався додому, дуже швидко їхав, не справився з керуванням, смерть на місці.

Боженько, ну що за життя? Молодий ,красивий, здоровий, забезпечений, надзвичайно добра та привітна людина, молода жінка красуня, манюні дітки...живи і радій ,а тут раз - і немає людини....Не можу ніяк то до кінця усвідомити і прийняти. А як згадую, що під серцем носить сина, то серце, реально, навпіл розривається.....

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

мені аж мурашки по шкірі.
Це просто ужас, як себе та жінка почуває, це страшне горе.
І думається, ну чому так?люда живе, будує плани, а тут бах і все за мить життя скалічилося купа людем

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

загинув мій однокласник Марян Балота і з ним ще один хлопець, обидва молоді, ніби тільки життя починається, а тут...
Двоє хлопців – 21-річний Мар’ян Балота та 23-річний Ярослав Балко – зірвалися в Цейську ущелину, коли спускались із гори Уіл-Пата, що в Осетії.
На маршрут альпіністи вийшли об 11-й, зірвалися близько 17-ї 30. Друга група альпіністів бачила, як падали хлопці і повідомила про це рятівну службу. На місці працювали 11 рятувальників. Нещасний випадок стався у п’ятницю на висоті 3,5 тисячі метрів.Протягом п’ятниці та суботи тіла львівських альпіністів спускали до підніжжя гори, зараз рідні організують авіаперевезення загиблих. Днями із Кавказу повернеться і решта групи. Потім тренери гірського клубу у Львові розслідуватимуть причини трагедії.

У горах Північної Осетії загинули двоє українських альпіністів — львів'яни 21-річний Мар'ян Балота і 23-річний Ярослав Балко. Про це розповіла представник прес-служби ГУ МНС Росії по Північній Осетії Юлія Старченко.


Разом з іншими скелелазами хлопці ще в липні відправилися в Цейську ущелину на Кавказі, де проходив альпіністський збір за участю спортсменів з країн СНД, повідомляє «Сьогодні».

«При спуску з вершини Вілпата (частина цієї, однієї з найвищих гір регіону, укрита льодами. — ред.) хлопці зірвалися з висоти близько 3300 метрів, — розповіла Старченко. За нашою інформацією, погодні умови в день трагедії були нормальними, тому про причини зараз сказати складно, зв'язку з групою порятунку практично немає. Після того, як тіла будуть спущені, їх відправлять на судмедекспертизу до Владикавказа».

За даними МНС Росії, те, наскільки швидко пройде операція, залежатиме від фізичних можливостей коней, яким доводиться йти гірськими стежками.

Один з альпіністів, Мар'ян Балота, будучи архітектором за фахом, в квітні одержав розряд «Альпініст України» в класі великих гір.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

певно, якшо вернули- значить правильно.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Їх привозять в четвер в 12 годині, похорон в суботу. Решта групи приїжає в п'ятницю в обід. Жахливо.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

А моїй донечці сьогодні могло виповнитися 4 місяці,а так завтра поїду поплакати до її могилки та в понеділок 40 днів як свекрухи не стало.просила Бога піти внучку бавити от і пішла до неї за 2 місяці.Як жити далі незнаю,залишився нестерпний біль і питання Чому так????

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Співчуваю вашій біді, я не маю права запитати що сталося.. та все ж, тримайтеся.. ваша донечка у доброму світі, там дуже гарно, і якщо бабуся випросила в Бога піти туди, то їм обидвом точно добре. Тяжко в таке повірити, але повірте, що так воно і є... Уявляю і розділяю ваш біль, але віра має тримати Вас.